Російського мистецтва музей
Київський музей російського мистецтва був відкритий 12 листопада 1922 року й первісно носив назву Київської картинної галереї.
Відкриття музею було присвячене 5-ій річниці Жовтневої революції. В основу його колекції лягли націоналізовані художні цінності, зібрані у 1919 році до спеціального музейного фонду, значну частину якого складали пам’ятки, що відносяться до російської художньої культури. Наявність такого значного матеріалу в Києві пояснювалося підйомом культурного життя міста наприкінці ХIХ – початку ХХ ст., збирацькою діяльністю киян, організацією місцевих і експонуванням пересувних виставок, створенням першого міського музею. Серед існувавших приватних колекцій особливо вирізнялося зібрання родини Терещенко - великих промисловців, меценатів, благодійників. Твори образотворчого мистецтва, що належали членам цієї родини, а також їх будинки-особняки, збудовані або придбані у центральній частині Києва у 1870-1880-ті роки, стали базою для створення багатьох нині відомих київських музеїв.
З колекцій Миколи, Івана, Федора Терещенків у Київську картинну галерею надійшли не тільки найбільша кількість робіт, але й найбільш високохудожні. Насамперед, це твори живопису, графіки, скульптури російських митців 2-ї половини ХIХ ст., з багатьма з яких члени родини Терещенків були особисто знайомі. З зібрання Терещенків до музею потрапили найвідоміші твори російського мистецтва: «Струмок у лісі», «Посеред долини рівної», «Дубовий гай», «Перший сніг» І.Шишкина; «Селянин з вуздечкою» І.Крамського; «Курсистка» М.Ярошенка; «Поприщин», «Портрет В.Гаршина» І.Рєпіна; «Три царівни підземного царства» В.Васнецова; «Сутінки» Ап.Васнецова; «Зима. Імоченці» В.Поленова; «Дівчинка на фоні персидського килима» М.Врубеля; «Гравці» П.Федотова, а також серії робіт В.Верещагина, скульптури М.Антокольского та інше.
У Києві були на той момент й інші значні колекції, як, наприклад, зібрання О.Гансена, Богдана і Варвари Ханенків, колекція Малювальної школи художника і педагога М.І.Мурашка. З часом багато творів з них також надійшли до музею. Експозиція налічувала близько 200 одиниць і носила в певній мірі випадковий характер.
В подальшому до галереї стали передаватися роботи з інших установ Києва (колишнього Міського музею, кабінету мистецтв Київського університету), а Центральний музейний фонд спрямував в Україну частину творів з ленінградського (санкт-петербурзького) і московського сховищ. Таким чином, до музею надійшли твори майстрів кінця ХIХ – початку ХХ века (А.Архіпова, А.Рилова, В.Бялиніцького-Бірулі, К.Юона, М.Реріха, К.Сомова, П.Кончаловського, Р.Фалька), це було досить важливим для створення білтш цілісного зібрання. Станом на 1928 рік в постійній експозиції налічувалося близько 300 творів.
Протягом наступних 10 років твори, іноді цілими колекціями, переходили з музею в музей, як перетворювалися й самі музеї. Деякий час на початку 1930-х років музей вважався Національною картинною галереєю, де демонструвалися не тільки російське мистецтво, а й сучасне українське. При галереї був потужний кабінет російської, української та західноєвропейської графіки. Все це, суттєво розширювало зібрання, робило його профіль доволі розмитим. Однак такі перетворення сприяли отриманню музеєм великої кількості колекцій живопису і графіки І.Рєпіна, В.Маковського, М.Ге, М.Врубеля. Досить важливою була передача творів ХVIII ст. – робіт Д.Левицького і В.Боровиковського, а також давньоруського мистецтва.
У 1935 році у зв’язку з організацією в Києві єдиного Державного музею галерея увійшла до його складу, але вже наступного року сектор російського мистецтва знову був виділений у самостійну установу, яка отримала назву «Київський державний музей російського мистецтва». Фонди самостійного музею складалися з робіт ХIII – початку ХХ ст. З 1939 року став формуватися відділ сучасного мистецтва, який виник як «Виставка робіт радянських художників з закупівель останніх років». На початок 1940-х років музей став одним з найбільш значних художніх зібрань країни.
Велика Вітчизняна война завдала музею значної шкоди. Основну частину музейного зібрання евакуювали у 1941-му в Уфу (Башкортостан, Росія), проте, частину фондів, що лишилася, спіткала сумна доля. Багато творів було вивезено за межі України окупантами. Всього музей втратив близько 1500 творів, серед яких роботи І.Айвазовского, К.Флавицького, Л.Соломаткіна, О.Саврасова, А.Боголюбова, І.Шишкіна, І.Левитана, А.Куїнджи, В.Полєнова, І.Остроухова, М.Ге, І.Крамського, М.Кузнецова, Н.Касаткіна, М.Врубеля, А.Лентулова, К.Петрова-Водкіна, А.Рилова, а також велика колькість творів давревнерусского искусства, в том числе уникальные иконы ХУ-ХУI веков.
Восстановлению собрания в послевоенные годы способствовала государственная политика приобретения работ для музея через специальные закупочные комиссии. Крупнейшие музеи Москвы, Ленинграда оказали существенную помощь, передав целый ряд первоклассных произведений для пополнения экспозиций. Производились обмены с другими музеями страны (Государственным Эрмитажем, Государственным художественным музеем Белоруссии), осуществлялись целенаправленные закупки с выставок, у семей художников, отдельных коллекционеров и владельцев картин. В результате этого в музей поступили картины А.Саврасова, Н.Крамского, Н.Ге, М.Клодта, А.Пластова, С.Чуйкова, С.Герасимова, М.Сарьяна, Ю.Пименова, П.Кончаловского, В.Серова, З.Серебряковой, Н.Рериха и др. Все это способствовало не только заполнению лакун в экспозиции, но и формированию собрания в целом.
Обогащали музей и дарственные поступления. Так, вдова М.Горького Е.Пешкова подарила работу А.Архипова «Молодая крестьянка в желтом платке», киевлянин А.Тульчинский – «Розы на террасе» К.Коровина и др. Одно из значительнейших событий в истории музея – получение в 1986 году по завещанию киевского врача Д.Л.Сигалова около 300 живописных и графических работ русских художников конца ХIХ – начала ХХ века. Этот дар имел для музея большое значение как факт наиболее крупного поступления от частного лица. Кроме того, благодаря ему в экспозиции появились первоклассные произведения К.Сомова, Б.Кустодиева, З.Серебряковой, М.Сарьяна, П.Кузнецова, С.Судейкина, Б.Григорьева, Н.Сапунова, Н.Тархова и др. До этого некоторые из названных авторов вообще не были представлены в музее.
Постоянно расширялся раздел советского искусства (1917-1991). Очень плодотворной стала деятельность музея в 1960-1980-е годы, чему способствовали постоянная выставочная деятельность, государственные закупки и непосредственные контакты с самими художниками. Особое внимание при этом уделялось поиску значительных современных работ, качество которых соответствовало бы высокому художественному уровню дореволюционного собрания. Таковыми являются имеющиеся в музее произведения старшего поколения советских мастеров – Б.Иогансона, С.Рянгиной, С.Чуйкова, С.Герасимова, А.Дейнеки, Ю.Пименова, А.Пластова, Н.Ромадина, А.Грицая, а также мастеров следующих поколений, выразивших новые художественные тенденции в 1960-1980-е годы: А.Никича, Г.Коржева, В.Попкова, И.Попова, Н.Андронова, В.Стожарова, П.Оссовского, В.Иванова, Д.Жилинского, Е.Моисеенко, Н.Ерышева, Е.Романовой, Н.Назаренко, Н.Нестеровой, В.Калинина, А.Ситникова, М.Ромадина и др.
В свое время музей последовательно формировал разделы искусства народов СССР, что являлось составной частью общих идейно-политических установок государства. Сейчас как положительный итог этой работы в музее имеется довольно обширная коллекция произведений многих замечательных мастеров практически всех бывших республик Союза – ныне независимых государств.
Замечательным работами представлены в музее и мастера изобразительного искусства Украины. Особое внимание, естественно, уделяется киевским авторам.
