Відмінності між версіями «Павлівського бастіону пороховий льох»

Матеріал з WWW Енциклопедія Києва
Перейти до навігаціїПерейти до пошуку
м
 
 
Рядок 1: Рядок 1:
 
[[Зображення:PPPB.jpg|thumb|Вигляд у ХІХ ст.]]
 
[[Зображення:PPPB.jpg|thumb|Вигляд у ХІХ ст.]]
 +
[[Зображення:Porlioh.png|thumb|Вигляд на поч. ХХ ст.]]
 
[[Зображення:PPPB1.jpg|thumb|Вигляд в сер. ХХ ст.]]
 
[[Зображення:PPPB1.jpg|thumb|Вигляд в сер. ХХ ст.]]
 
[[Зображення:PPPB2.jpg|thumb|Вигляд на поч. ХХІ ст.]]
 
[[Зображення:PPPB2.jpg|thumb|Вигляд на поч. ХХІ ст.]]
Рядок 6: Рядок 7:
 
Перший за часом побудови цегляний пороховий льох закладено влітку 1748 р. на місці попереднього дерев’яного за пропозицією комісії у складі оберкоменданта Костюріна, полковників Чиркова і Д. де Боскета. Рішення про будівництво льоху стурбувало керівництво [[Києво-Печерська Лавра|Лаври]], яке направило прохання про заборону будівництва на ім’я генерал-губернатора М. Леонтьєва. Комісія, створена з метою розв’язання конфлікту, прийняла позитивне рішення щодо будівництва, підкресливши при цьому, що “окрім зазначеного найзручнішого і найпристойнішого місця у всій Києво-Печерській фортеці для вибору і побудови цього порохового кам’яного льоху нема”. У 1768 р. київський митрополит Арсеній знову звертається з проханням перенести льох в інше місце, тому що він розташований в 10 сажнях від лаврської огорожі і споруд при ній, а тому у разі нещасного випадку загрожує Лаврі найстрашнішими руйнуваннями. За розпорядженням Військового міністерства 1868 р. було затверджено проект побудови окремого “порохового містечка”, нездійсненого через брак коштів.
 
Перший за часом побудови цегляний пороховий льох закладено влітку 1748 р. на місці попереднього дерев’яного за пропозицією комісії у складі оберкоменданта Костюріна, полковників Чиркова і Д. де Боскета. Рішення про будівництво льоху стурбувало керівництво [[Києво-Печерська Лавра|Лаври]], яке направило прохання про заборону будівництва на ім’я генерал-губернатора М. Леонтьєва. Комісія, створена з метою розв’язання конфлікту, прийняла позитивне рішення щодо будівництва, підкресливши при цьому, що “окрім зазначеного найзручнішого і найпристойнішого місця у всій Києво-Печерській фортеці для вибору і побудови цього порохового кам’яного льоху нема”. У 1768 р. київський митрополит Арсеній знову звертається з проханням перенести льох в інше місце, тому що він розташований в 10 сажнях від лаврської огорожі і споруд при ній, а тому у разі нещасного випадку загрожує Лаврі найстрашнішими руйнуваннями. За розпорядженням Військового міністерства 1868 р. було затверджено проект побудови окремого “порохового містечка”, нездійсненого через брак коштів.
  
Пороховий льох за об’ємно-просторовим та конструктивним вирішенням близький до порохових льохів Петропавлівської фортеці у Петербурзі. Використовувався за прямим призначенням до 1885 р. Пізніше – склад. Одноповерховий, цегляний, у плані прямокутний, двокамерний, наполовину заглиблений у землю. Перекрито напівциркульним склепінням. У стінах улаштовано вентиляційні та вибухогасні канали і продухи. Поздовжні стіни і склепіння зміцнено 12-ма контрфорсами (по шість з кожного боку), об’єднаними глухими арками вздовж фасадів, які є основними архітектурними і декоративними елементами будівлі. Бічні фасади завершено трикутними фронтонами. Споруда занепала, фундамент у деяких місцях осів, є тріщини в стінах, конструкціях, відсутня покрівля, обсипався тиньк, втрачено декоративні деталі. Тепер будівля перебуває у напівзруйнованому стані. Планується реконструкція льоху.
+
Пороховий льох за об’ємно-просторовим та конструктивним вирішенням близький до порохових льохів Петропавлівської фортеці у Петербурзі. Використовувався за прямим призначенням до 1885 р. Пізніше – склад. Одноповерховий, цегляний, у плані прямокутний, двокамерний, наполовину заглиблений у землю. Перекрито напівциркульним склепінням. У стінах улаштовано вентиляційні та вибухогасні канали і продухи. Поздовжні стіни і склепіння зміцнено 12-ма контрфорсами (по шість з кожного боку), об’єднаними глухими арками вздовж фасадів, які є основними архітектурними і декоративними елементами будівлі. Бічні фасади завершено трикутними фронтонами. Споруда занепала, фундамент у деяких місцях осів, є тріщини в стінах, конструкціях, відсутня покрівля, обсипався тиньк, втрачено декоративні деталі. Тепер будівля перебуває у напівзруйнованому стані. Проект реставрації складено в 1984 р.
 
+
==Джерела==
 +
*''Ернст Ф. Л.'' Київ. Провідник. К., 1930, с. 478-479
 +
*''Михайло Дегтярьов.'' Дебоскетівський льох. // Пам’ятки України, 1988 – №3, с. 36-37
 +
*[http://www.google.com/url?sa=t&source=web&cd=1&ved=0CBUQFjAA&url=http%3A%2F%2Fmolodaprosvita.at.ua%2Fload%2F0-0-0-45-20&ei=dQkhTbeMI9Sr8QPCmcmIBQ&usg=AFQjCNG37M6hefhn-p-38OnesXFq9_CExw&sig2=YV_GI3wlw-ySBVjonGh1Xg ''Михайло Дегтярьов.'' Пороховий льох підірвала байдужість. // Слово Просвіти, 9-15 липня 2009 – №27 (508), с. 3]
 
==Посилання==
 
==Посилання==
 
*{{Wikimapia|50.4369909|30.5572432|18}}
 
*{{Wikimapia|50.4369909|30.5572432|18}}
 
[[Категорія:Стара Печерська фортеця]][[Категорія:Бароко]]
 
[[Категорія:Стара Печерська фортеця]][[Категорія:Бароко]]

Поточна версія на 02:58, 3 січня 2011

Вигляд у ХІХ ст.
Вигляд на поч. ХХ ст.
Вигляд в сер. ХХ ст.
Вигляд на поч. ХХІ ст.

Пороховий льох у Павлівському бастіоні – один з порохових складів на території Печерської фортеці, що збереглися. Розташований з зовнішнього боку оборонної стіни Верхньої Лаври, поряд з Північною (Малярною) вежею в межах Павлівського бастіону.

Перший за часом побудови цегляний пороховий льох закладено влітку 1748 р. на місці попереднього дерев’яного за пропозицією комісії у складі оберкоменданта Костюріна, полковників Чиркова і Д. де Боскета. Рішення про будівництво льоху стурбувало керівництво Лаври, яке направило прохання про заборону будівництва на ім’я генерал-губернатора М. Леонтьєва. Комісія, створена з метою розв’язання конфлікту, прийняла позитивне рішення щодо будівництва, підкресливши при цьому, що “окрім зазначеного найзручнішого і найпристойнішого місця у всій Києво-Печерській фортеці для вибору і побудови цього порохового кам’яного льоху нема”. У 1768 р. київський митрополит Арсеній знову звертається з проханням перенести льох в інше місце, тому що він розташований в 10 сажнях від лаврської огорожі і споруд при ній, а тому у разі нещасного випадку загрожує Лаврі найстрашнішими руйнуваннями. За розпорядженням Військового міністерства 1868 р. було затверджено проект побудови окремого “порохового містечка”, нездійсненого через брак коштів.

Пороховий льох за об’ємно-просторовим та конструктивним вирішенням близький до порохових льохів Петропавлівської фортеці у Петербурзі. Використовувався за прямим призначенням до 1885 р. Пізніше – склад. Одноповерховий, цегляний, у плані прямокутний, двокамерний, наполовину заглиблений у землю. Перекрито напівциркульним склепінням. У стінах улаштовано вентиляційні та вибухогасні канали і продухи. Поздовжні стіни і склепіння зміцнено 12-ма контрфорсами (по шість з кожного боку), об’єднаними глухими арками вздовж фасадів, які є основними архітектурними і декоративними елементами будівлі. Бічні фасади завершено трикутними фронтонами. Споруда занепала, фундамент у деяких місцях осів, є тріщини в стінах, конструкціях, відсутня покрівля, обсипався тиньк, втрачено декоративні деталі. Тепер будівля перебуває у напівзруйнованому стані. Проект реставрації складено в 1984 р.

Джерела

Посилання