Обговорення:Гнилецький монастир
Неподалік знаходився прадавній жертовник і могильник. Дослідженнями інституту археології у 60-х роках, зокрема археологом Кубишевим знайдено залишки обробленого каменю (базальту) і поховання мешканців Хотівського скіфського городища. Це підтверджує дані про те, що скіфи надавали велике значення поховальним ритуалам. На їх думку, між мертвими і живими повинна існувати природня перешкода, чи то гора, або ріка, або щось інше. В даному випадку між могильником і городищем 2 км непролазного болота у заплаві р.Віти. А у скіфські часи р.Віта була повноводною і судноплавною річкою. Неподалік від жертовника шурфуванням було виявлено прадавній цвинтар, також скіфських часів. Померлих ховали у неглибоких ямах у витягнутому положенні. Біля похованого знаходилися побутові речі - горщики, миски та інше. На місці ймовірного розташування жертовника також виявлено досить потужний шар попелу і обвуглених кісток. В окремих випадках тіла спалювали. Все це свідчить про досить складний характер вірувань у наших предків. Але, найцікавіше в цьому місці, є те, що жертовник існував тут і до скіфів і після скіфів. Тобто він тут був завжди. Всі праукраїнські етноси, що проходили віками через цей наддніпрянський мікрорегіон поклонялися тут своїм богам і приносили їм жертви. Розташування гори дуже вдале. На висоті, майже 200 м над рівнем моря, з неї на багато кілометрів навкруги все дуже добре видно. Всі городища, що були розташовані у цьому мікрорегіоні, а саме: Чапаївські, Лісниківське (на Замковій горі), "Велике", "Мале" і "Кругле" Ходосівські, Круглицьке (на північний схід від Круглика) і звісно Хотівське та багато інших мабуть користувалися "послугами" цього прадавнього "храму". За часів Київської Русі після прийняття християнства це місце попи почали називати "гнилим", тобто поганим (язичницьким). На противагу, у мальовничій улоговині неподалік гори був закладений монастир з церквою, який дістав назви від людей - "гнилецький", тобто, розташований у "гнилому" місці - "Гнилеччині". Попи, мабуть самі такого перебігу не чекали. Але, як кажуть, із пісні слів не викинеш. З того часу монастир – Гнилецький, а місцина навкруги – Гнилеччина.
Перший Гнилецький (пізніше Пречистенський) монастир та камінна церква в ім'я Пречистої Богородиці, що була закладена князем Мстиславом Володимировичем були зруйновані і пограбовані у 1169 році Андрієм Боголюбським на прізвисько "Китай". Тобто, Мстислав Великий побудував і оздобив цю камінну церкву в ім'я Пречистої Богородиці, а розбійник і церковний злодій Андрій Боголюбський на прізвисько "Китай" через сорок років пограбував і зруйнував цю церкву. Обидва канонізовані московською церквою. Один за те, що будував, другий, за те, що руйнував. Отакої!
Історія Гнилеччини
Перший Гнилецький (пізніше Пречистенський) монастир та камінна церква в ім'я Пречистої Богородиці, що була закладена князем Мстиславом Володимировичем були зруйновані і пограбовані у 1169 році Андрієм Боголюбським на прізвисько "Китай". Тобто, Мстислав Великий побудував і оздобив цю камінну церкву в ім'я Пречистої Богородиці, а розбійник і церковний злодій Андрій Боголюбський на прізвисько "Китай" через сорок років пограбував і зруйнував цю церкву. Обидва канонізовані московською церквою. Один за те, що будував, другий, за те, що руйнував. Отакої!
