Національна музична академія України імені П.І. Чайковського
![]() Вночі. 1998 рік |
Заснована 1913 на базі музичного училища Київського відділення Російського музичного товариства. Організації консерваторії сприяли С. В. Рахманінов, О. К. Глазунов, П. І. Чайковський. Першими директорами були В. В. Пухальский (1913) та Р. М. Глієр (1914 — 1920). У 1925 році молодші класи виділено в окремий заклад — музичний технікум, старші класи ввійшли до складу Музично — драматичного інституту імені М. В. Лисенка. У 1940 консерваторії присвоєно ім`я П. І. Чайковського.
Будинок зведено в 90-х рр. 19 ст. (колишній готель "Континенталь"), під час Великої Вітчизняної війни 1941 — 1945 зруйнований; 1955 — 1958 будинок перебудовано й добудовано концертний зал (архітектори Л. Б. Каток та Я. Л. Красний).
У 2004 році студенти консерваторії брали участь в подіях Помаранчевої революції[1], попри спротив керівництва консерваторії, студентам вдалося добитися офіційного дозволу на розміщення 50 протестувальників в приміщенні консерваторії[1].
В ході Євромайдану академія надавала приміщення для розміщення активістів від партії УДАР і від «Батьківщини»[1][1]. В ході бою 18-20 лютого у приміщення консерваторії увійшли самооборонці сотника Парасюка, які тримали оборону консерваторії від атак «Беркуту»[1][1], того ж дня у фойє Великого залу консерваторії було влаштовано лазарет для поранених протестувальників[1].
Міститься на вулиці архітектора Городецького 1/3.
- Ректори
- Володимир Пухальський (1913—1914)
- Рейнгольд Глієр (1914—1920)
- Фелікс Блуменфельд (1920—1922)
- Костянтин Михайлов (1922—1926)
- Абрам Луфер (1934—1948)
- Олександр Климов (1948—1954)
- Андрій Штогаренко (1954—1968)
- Іван Ляшенко (1968—1974)
- Микола Кондратюк (1974—1983)
- Олег Тимошенко (1983—2004)
- Володимир Рожок (з 2004 р.)
Станції метрополітену: Майдан Незалежності, Хрещатик.
Джерела
- "Київ. Енциклопедичний довідник" УРЕ, Київ-1981
- Національна музична академія України імені П.І. Чайковського у Вікіпедії