Михайлівський Золотоверхий монастир
Михайлівський Золотоверхий монастир був заснований 1108 року київським князем Святополком ІІ Ізяславовичем на місці існувавшого тут до цього Дмитрівського монастиря. У 1108-1113 роках у ньому був споруджений головний храм - Михайлівський Золотоверхий собор. У ХІІ ст. монастир був місцем поховання київських князів. 1240 року був сильно пошкоджений через монголо-татарську навалу.
Після руйнації монастир поступово відновлювався і набув найбільшого розквіту у XVII ст, коли він став одним з головних центрів антиуніатської боротьби і великим землевласником (йому належали частина території Києва, села Бородянка, Трипілля, Мотовилівка та інші). У цей період бугато з його ігуменів згодом стали відомими церковними діячами, а І.Борецький очолював Київську митрополію у 1620-1631 роках.
Наприкінці XVII ст. - першій половині XVIII ст. на території монастиря велося велике будівництво у стилі українського барокко: 1713 року споруджена трапезна палата з церквою Іоанна Богослова (реставрована 1979-1980 рр., арх.В.П.Шевченко), у 1716-1720 - дзвіниця (зруйнована 1935 р., відновлена 2000 року), перебудовано головний храм монастиря - Михайлівський Золотоверхий собор. У середині XVIII ст. збудована мурована огорожа фортифікаційного значення, частина її, що виходила на Володимирську гірку, збудована 1835-1836 рр. У ХІХ - початку ХХ ст. збудовані нові кам’яні братські корпуси, будинок намісника, Михайлівські готельні корпуси.
1786 року згідно указу Катерини ІІ була проведена реформа управління церковний майном, відповідно до якої Михайлівський Золотоверхий монастир потрапляє до І категорії, а з 1799 року настоятелем монастиря стає вікарій Київського митрополита за посадою з титулом «Чигиринський» (до 1920-х років). Після приходу радянської влади монастир закривають і грабують, а у 1934-1935 роках райнують Михайлівський Золотоверхий собор, дзвіницю, мури та деякі інші споруди. Готель, трапезну, братські келії та будинок намісника майже 75 років експлуатуються за іншим призначенням (гуртожитки, адміністративні офіси тощо).
Лише до 1500-річчя Києва у 1979-1980 рр. реставровано та перетворено на музей колишню трапезну, а 1995 року розпочинається масштабна відбудова монастирського комплексу. Тоді ж церкві повернуто майже всю колишню територію монастиря за виключенням готельного комплексу. У травні 2000 року урочисто було освячено відбудований Михайлівський Золотоверхий собор.
Від освячення і до руйнації Михайлівського собору в ньому перебували мощі св.Варвари, які були привезені з Візантії дружиною засновника храму Варварою - донькою візантійського імператора. Поклоніння мощам св.Варвари було одним з обов’язкових у циклі відвідання київських святинь прочанами. Після руйнації і до освячення відновленого собору мощі зберігалися у Володимирському соборі Києва.
На території монастиря поховані київські князі Святополк ІІ Ізяславович (1113), його дружина Варвара, Святополк Юрійович (1190), туровський князь Гліб Юрійович (1196), митрополити київські І.Борецький (1631) та І.Копинський (1640).
Нині монастирське життя в Михайлівському Золотоверхому монастирі відновлено, він відноситься до УПЦ-КП. Знаходиться монастир на Михайлівській площі.
