Михайлівський Золотоверхий монастир

Михайлівський Золотоверхий монастир був заснований 1108 року київським князем Святополком ІІ Ізяславовичем на місці існувавшого тут до цього Дмитрівського монастиря. У 1108-1113 роках у ньому був споруджений головний храм - Михайлівський Золотоверхий собор. У ХІІ ст. монастир був місцем поховання київських князів. 1240 року був сильно пошкоджений через монголо-татарську навалу.

Після руйнації монастир поступово відновлювався і набув найбільшого розквіту у XVII ст, коли він став одним з головних центрів антиуніатської боротьби і великим землевласником (йому належали частина території Києва, села Бородянка, Трипілля, Мотовилівка та інші). У цей період бугато з його ігуменів згодом стали відомими церковними діячами, а І.Борецький... очолювали Київську митрополію.

Наприкінці XVII ст. - першій половині XVIII ст. на території монастиря велося велике будівництво у стилі українського барокко: 1713 року споруджена трапезна палата з церквою Іоанна Богослова (реставрована 1979-1980 рр., арх.В.П.Шевченко), у 1716-1720 - дзвіниця (зруйнована 1935 р., відновлена 2000 року), перебудовано головний храм монастиря - Михайлівський Золотоверхий собор. У середині XVIII ст. збудована мурована огорожа фортифікаційного значення, частина її, що виходила на Володимирську гірку, збудована 1835-1836 рр. У ХІХ - початку ХХ ст. збудовані нові кам’яні братські корпуси, будинок намісника, Михайлівські готельні корпуси.