Михайлівська Видубицького монастиря церква
Михайлівська церква Видубицького монастиря (1070 — 1088) — пам`ятка архітектури в ансамблі Видубицького монастиря.
Споруджено в 1070 — 1088 за часів київського князя Всеволода Ярославича. Східну стіну храму руйнували оповзні, що сталися внаслідок повенів. Вже 1199 року собор вимагає реставрації й забезпечення перед дальшою руїною. Для цього придворний архітектор князя Рюрика Ростиславича — П.Мілонєг — сконструював масивну бетонну платформу, підперту могутніми підпорниками, на якій опер вівтарні апсиди. Незважаючи на це, в наслідок дії Дніпра в XVI столітті вівтарна частина Михайлівської церкви всеж таки обвалилася.
В середині XVII століття храм реставрував на власні кошти митрополит Петро Могила (заступає вівтарну частину дерев`яною конструкцією). Після пожежі 1760 собор було відновлено в 1767 — 1769 архітектором М. І. Юрасовим (на старій підставі Мілонєга відбудували середню апсиду — в камені, але значно коротшу від первісної). Архітектурно-археологічні дослідження Михайлівській церкви проводились А. Д. Ертелем, В. П. Пещанським (1916), М. К. Картером (1945), І. І. Мовчаном (1972 — 1973). В 1974 — 1981 були виконані реставраційні роботи. Під час реставрації в інтер`єрі виявлено фресковий живопис XI століття, а також живопис XVIII — XIX столітть. З південної сторони Михайлівській церкви знаходиться невелика будівля для відспівування (середина XVII століття).
Михайлівський собор був тринефною, триапсидною, шестистовпною, витягнутою вздовж осі схід-захід спорудою з вузькими бічними нефами та вежею від північного заходу. З півночі й півдня до собору примикали княжі усипальні. Крім вівтарних апсид, вціліла решта первісних мурів Михайлівської церкви, причому збереглися й характеристичні для старого київського будівництва форми вікон у вигляді кладених одна в одну заглибин-ніш.
На фасаді Михайлівській церкви встановлено меморіальну дошку Петру Мілонєгу.
Місцевість: Видубичі Станції метрополітену: Видубичі
Джерела
- Парками та палацами Печерську
- Історія української культури — За загальною редакцією Івана Крип`якевича, Київ — 2002 (за виданням 1937 року)
- "Літопис руський" за Іпатіївським списком (видання 1908 року, «Ізборник» — Історія України IX-XVIII ст.)
