Метрополітен

Матеріал з WWW Енциклопедія Києва
Перейти до навігаціїПерейти до пошуку
Схема з п`ятьма лініями. 1984 рік.
Схема перспективного будівництва. 1998 рік.
Перспективний план на 2000 - 2010 рр.
Схема ліній 2005 р.

Будівництво почато 1949 року управлінням "Київміськбуд". Перша дільниця (5,2 км) Святошино-Броварської лінії від станції «Вокзальна» до станції «Дніпро» стала до ладу 6 листопада 1960 року. Діюча (2007) Святошино-Броварська лінія із 18 станціями проходить через місто з заходу на схід, перетинаючи його центральну частину. Від станції «Академмістечко» до станції «Дніпро» траса йде під землею, далі — на поверхні, перетинаючи Дніпро й Русанівську протоку по залізобетонних мостах довжиною 700 м (міст Метро) і 350 м (Русанівський міст). Довжина лінії - 22,8 км. Лінію обслуговує метродепо «Дарниця» (1965).

16 грудня 1976 стала до ладу друга - Куренівсько-Червоноармійська лінія (довжина діючої ділянки - 13,2 км), що перетинає під землею Київ по правому берегу Дніпра з масиву Оболонь, через Поділ та центр міста, і далі в бік Деміївки. Планується її довести до масиву Теремки. На лінії працюють 12 станцій. В стадії будівництва перебуває ділянка лінії з майбутніми станціями: «Деміївська», «Голосіївська», «Васильківська» та «Виставковий центр». Лінію обслуговує метродепо «Оболонь» (1988).

з1 грудня 1989 року відкрито третю - Сирецько-Печерську лінію, яка проходить через центр міста від масиву Харківський по новому Південному мосту до Сирця. Планується довести її до масиву Виноградар, і тоді її загальна довжина сягне 28 км. Крім того, на лінії є ще дві законсервовані станції: «Львівська Брама» та «Теличка» («Наддніпрянська»).Довжина діючої ділянки з 16 станціями - 23,6 км. Для обслуговування лінії збудоване електродепо «Харківське» (відкрите у серпні 2007 року).

У перспективних планах розвитку метрополітену передбачено будівництво ще принаймні двох ліній: Подільсько-Воскресенської (від аеропорту Жуляни, через пл.Перемоги, Рибальский острів на Воскресенку) та Лівобережної (Наддніпрянської) лініїТроєщини, через Лівобережний масив на Позняки). Ці дві лінії знаходяться у стадії проектування, а пускова ділянка Подільсько-Воскресенської лінії - в стадії будівництва (див. Подільський міст).

Сьогодні Київський метрополітен має 3 діючі лінії, експлуатаційна довжина яких близько 60 км. До послуг пасажирів – 45 станцій, з трьома підземними пересадочними вузлами в центрі міста. Лінії метрополітену перетинають всі 10 районів міста. Київський метрополітен – це багатогалузеве підприємство, сучасний складний інженерний комплекс. В його складі функціонують 11 експлуатаційних служб, 3 електродепо (два працюючих та одне будується), вагоноремонтний завод. Всі три лінії метрополітену обладнані пристроями автоматики та телемеханіки руху поїздів. Водіння поїздів здійснюється одним машиністом. Основним засобом забезпечення безпеки руху поїздів метрополітену є система автоматичного регулювання швидкості (АРШ). Загальний парк депо складає 617 вагонів. Електродепо є основними виробничими підрозділами служби рухомого складу і призначені для проведення поточних ремонтів, технічного обслуговування вагонів та забезпечення експлуатації поїздів на лініях. Пасажирів метрополітену обслуговують 113 ескалаторів, що діють на 23 станціях. Лінії метрополітену обладнані системами вентиляції, опалення, водопостачання, водовідведення. На лініях метрополітену діють автоматизовані системи управління технологічними процесами ескалаторів, електропостачанням, рухом поїздів та сантехнікою. Жоден елемент складного багатогранного господарства метрополітену не може працювати без електричної енергії. Енергетична система метрополітену включає розвинену кабельну мережу, 38 тягово-понижувальних підстанцій, 2 тягові підстанції, 14 трансформаторних підстанцій. Керування ними здійснюється з автоматизованих диспетчерських пунктів. Безперебійність та чіткість роботи найскладнішої техніки в цілому, залежить від багатотисячного колективу працівників, котрі обслуговують техніку.

Часи будівництва окремих дільниць

Рік закінчення
будівництва
Довжина Станції
Святошино-Броварська лінія (червона, 18 станцій, 22,65 км)
1960 5,2 км «Вокзальна», «Університет», «Хрещатик», «Арсенальна», «Дніпро»
1963 3,3 «Політехнічний інститут», «Шулявська»
1965 4,2 «Гідропарк», «Лівобережна», «Дарниця»
1968 1,3 «Чернігівська»
1971 4,2 «Берестейська», «Нивки», «Святошин»
1979 1,2 «Лісова»
1987 «Театральна» (вбудовано між станціями «Університет» та «Хрещатик»)
2003 3,25 «Житомирська», «Академмістечко»
Куренівсько-Червоноармійська лінія (синя, 12 станцій, 13,2 км)
1976 2,3 км «Майдан Незалежності», «Поштова площа», «Контрактова площа»
1980 4,4 км «Тараса Шевченка», «Петрівка», «Оболонь»
1981 2,1 км «Площа Льва Толстого», «Республіканський стадіон»
1982 2 км «Мінська», «Героїв Дніпра»
1984 2,2 км «Палац Україна», «Либідьська»
Сирецько-Печерська лінія (зелена, 16 станцій, 23,64 км)
1989 1,9 «Золоті Ворота», «Палац Спорту», «Кловська»
1991 4,4 «Дружби народів», «Видубичі»
1992 4,2 «Славутич», «Осокорки»
1994 2,6 «Позняки», «Харківська»
1996 3,1 «Лук`янівська»
1997 «Печерська» (збудовано на перегоні між станціями «Кловська» і «Дружби народів»)
2000 2,67 «Дорогожичі»
2002 1,6 «Сирець»
2005 2,4 «Бориспільська»
2006 «Вирлиця» (збудовано на перегоні між станціями «Харківська» і «Бориспільська»)
2008 1,1 «Червоний хутір»

Джерела

Інші ресурси інтернету