Лисогірське укріплення

Форт було зведено зі ініціативою видатного фортифікатора Тотлебіна в урочищі Лиса гора. Проектом було передбачено збудувати в Києві надійні кріпосні споруди, мережу яких розташувати на міських пагорбах. Громадськість повстала проти такого проекту, бо спорудження більшості з цих укріплень вимагало зносу цілих районів приватної забудови.

Зрештою у 1871-1875 рр. було зведено лише Лисогірський форт – комплекс земляних валів з бастіонами та цегляними патернами (ходами сполучення), у все ще дикому урочищі «Лиса гора». Цей форт став хронологічно останньою спорудою комплексу Київської фортеці, що будувалася в Києві з 1831 року в правління імператора Миколи І.

Нова оборонна споруда, на відміну від попередніх, була пристосована до захисту від застосування нарізної артилерії. Укріплення, розташоване на вершинах Лисогірських пагорбів, мало контролювати гирло річки Либідь. У форті також планували розмістити важку артилерію. Поблизу форту будуються казарми інженерних частин, що в 1897 році утворили приміське селище – Саперну слобідку. На згадку про нього залишилася назва сучасної вулиці Саперно-Слобідської.

На початку ХХ ст. форт вже не виконував оборонної ролі, а з 1906 року використовувався, як місце страт злочинців через повішання. Смертників доставляли темною ніччю у арештантській кареті з в’язниці у Косому капонірі. За даними музею «Київська фортеця» на Лисогірський форт було доставлено близько 200 осіб, переважно політичних злочинців. Зокрема, тут було страчено Данила Богрова – вбивцю прем’єра Столипіна. Доставлених до місця страти зустрічав кат із підручним та священик. Страчені позбавлялися права на християнське поховання, тому кат закопував тіла повішених недалеко від шибениці.

В цей же час у малолюдному і непривабливому урочищі «Лиса гора» поступово відновлюється лісовий покрив, воно набуває свого природного вигляду. У післявоєнні роки на території урочища знаходились військові склади, що після війни були вивезені. При цьому входи до підземних споруд були підірвані. У 1980-х роках в урочищі було закладено парк 1500-річчя міста Києва. Про це свідчить напис на пам’ятному камені, який встановлено в центральному бастіоні форту. У 1994 році за клопотанням Київського еколого-культурного центру, на території урочища було створено регіональний ландшафтний парк (РЛП) загальною площею 137,1 га, а в 1995 році урочище Лиса гора увійшло до складу території РЛП «Голосіївський». 2000 року, клопотанням дирекції музею «Київська фортеця», 118,75 га урочища було передано у користування цьому музею. Таким чином вдалося врятувати не тільки територію форту але й прилеглі унікальні екосистеми від запланованої забудови.

Джерела

• Сайт «Наш Київ» — http://kyiv.in.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=323&Itemid=2