Либідь
Усім відомо, що Київ створили КИЙ, ЩЕК, ХОРИВ. Але ще у них була їхня люба сестра Либідь.
І навіть до теперішнього часу Києвом тече річка з такою назвою.
Але звідки ж взялися славетні гори? А було це так:
Поляни жили окремо й володіли своїми родами. Кожен на своїх місцях. Сидів Кий на горі, де тепер стоїть Боричів. А Щек сидів на горі, що зветься нині Щекавицею. А Хорив на третій горі, від нього вона прозвалася Хоревицею.
Збудували брати місто і назвали його на честь свого старшого брата Києвом.
Місто бажало людей завоювати багато. Але місто нікому не корилося. Й понині у Києві живе славетний дух творців його. Був круг міста ліс великий і ловився там всякий звір, народ добрим був і тямущим,а називалися вони поляни.
Кий князював у своєму роду і ходив до царя грецького, цар той шанобливо, з незвичайною повагою до Кия ставився. Кий, прийшовши на Дунай, поставив там маленький городок. Хотів поселитися у нього, та не дали йому навколишні племена; так і донині називають люди те городище - Києвець.
Кий помер у місті свому і брати і сестра його там же померли.
Версія Вікіпедії
Либідь — легендарна сестра засновників Києва Кия, Щека та Хорива.
Легенда про заснування Києва називає Либідь не сестрою, а дочкою князя. За сюжетом, дівчина була чудова, як травневе сонце. З усіх країн світу з'їхалися молоді лицарі, князі й королевичі просити її руки. Та княжна й чути не хотіла про весілля. Мовляв, не піду, та й годі. Лицарі й королевичі хотіли звабити княжну своїм багатством, хоробрістю, силою. Не один наклав головою, щоб їй сподобатися, та все даремно. Тоді претенденти порадилися між собою, знизали плечима, сіли на своїх коней і роз'їхалися. Більше до неї наречені не приїздили.
А за кілька років князь помер. Розкішний палац перейшов до наступного правителя, і Либідь мала звільнити замок. Вона збудувала собі хатинку за Києвом, на горі, й жила там самотньо. Але сумним видалося молодиці оте чернече життя. Дні й ночі вона плакала. З її сліз утворився струмочок, який згодом став річкою Либідь. А гора, де мешкала княжна, зветься відтоді Дівич-горою.
На відміну від братів, Либідь постає у негативному світлі. Це невипадково. У народній пам'яті вона залишилася як невірна дружина. Так, саме дружина, адже, згідно з іншими джерелами, вона зовсім не була старою дівою. Якщо вірити літописам, Либідь побралася з остготським королем Германаріхом, який володів Нижнім Придніпров'ям (ось чому, до речі, Нестор Літописець не повідомляє про її місце проживання — вона залишила Київ!). Чоловік звинуватив дружину в подружній зраді та безжально стратив. Обурені брати небіжчиці пішли війною на короля і смертельно його поранили.
Хоч як дивно, але з усіх чотирьох персонажів, що їх титулують засновниками Києва, саме Либіді присвячена більшість столичних топонімів. Є річка з такою назвою, а неподалік розташована станція метро "Либідська". Існують вулиці Либідська та Володимиро-Либідська. У старому Києві були також вулиці Набережно-Либідська (тепер частина вулиці Горького), Новолибідська (нині Волгоградська на Солом'янці) та провулок Либідський (сучасна вулиця Панаса Любченка).
