Косий капонір

Збудований 1844 року як частина Госпітальних укріплень Київської фортеці (Нова Печерська фортеця). Це була напівпідземна споруда з товстими стінами з цегли і каменя. У стінах були прорізані амбразури для гармат і рушниць. Наземна частина у вигляді монолітної стіни виходила на схили Черепанової гори. Косий капонір був розташований під кутом до земляного валу, а тому дістав назву - «Косий».

Спочарку капонір використовували для зберігання озброєнь. На початку 1860-х років він був перетворений на політичну в’язницю. За жорстокий режим Косий капонір називали «києвським Шліссельбургом». Перші ув’язнені - учасники польського повстання 1863-1864. Біля кріпосних валів капоніру були розстріляні командири польських повстанських загонів (Учасникам польського повстання 1863-1864 мемореальна дошка). Серед ув’язнених - учасники Саперів повстання 1905, Селенгінського полку повстання 1907 та Саперного бутальону повстання 1907 (найбільш активні учасники виступів були розстріляні у Косому капонірі.

З 1930 року Косий капонір став музеем (філія Київського музею революції). У 1967 році була проведена реставрація капоніру. У 1970 році на місці розстрілу солдат споруджено Учасникам революції 1905-07 мемореал, а також встановлена Політичним ув’язненим - борціям проти самодержавства мемореальна дошка. Нині - складова частина музею «Київська фортеця».