Київські гори
Київські гори - умовна, поетична назва пагорбів та височин у районі Києва
Загалом Київ розташований у межах аж трьох орографічних областей: Придніпровської височини, Поліської та Придніпровської низовин. Найвищі позначки зафіксовано у центральній і південно-західній частинах міста (в межах Придніпровської височини, а саме — Київського плато). Висотою, зокрема, виділяється Печерськ, та через велику площу слово «гора» тут не прижилося. Натомість у науковій літературі вживають словосполучення «Печерське підняття». Однак, за бажання, термін «гора» знайти тут можна. Щоправда, лише в довідковій літературі. Найбільш піднята місцевість, що розташована на Липках (точніше — в районі вулиці Шовковичної),— Левашовська гора (названа на честь генерал-губернатора В.В.Левашова). Максимальна висота тут — 196,8 метри над рівнем моря. Цікаво, що таку саму позначку має й невеличкий клаптик землі поряд зі станцією метро “Арсенальна”. Дещо менші позначки майданчика перед будівлею Верховної Ради — 195 метрів.
Оскільки абсолютні позначки рівня води у Дніпрі становлять близько 91,5 метра над рівнем моря, можна вважати, що ця територія височіє над рікою на 100 метрів.
Дещо на південь і вниз за течією Дніпра лежить Бусова гора або Бусовиця. Нині там ботанічний сад Національної академії наук України. Найвища точка гори (188,8 метра) — на південний схід від входу в ботанічний сад.
До цієї ж — центральної — частини міста прилягає Черепанова гора(184,9 метра), що розташована між вулицями Анрі Барбюса, Госпітальною та Лабораторним провулком. На ній зведено Госпітальні укріплення Київської фортеці та Військовий госпіталь.
Практично така сама заввишки (187,7 метра) Старокиївська гора, а точніше — її північно-східна частина — Михайлівська. На ній у одинадцятому столітті було збудовано і порівняно недавно відтворено Михайлівський Золотоверхий монастир та укрівлення міста Ізяслава. Східне відгалуження цієї гори — знаменита Володимирська гірка, на схилі якої зведено пам’ятник князеві Володимиру.
Трохи нижча (185,1 метра) північна частина Старокиївської гори — Дитинець. Там розташовано Національний музей історії України, розташований на місці «Града Кия».
За Андріївським узвозом — відріг Старокиївської: Андріївська гора (167,7 метра заввишки). Колись вона сполучалася із Замковою, та Андріївський узвіз їх розділив. Нинішня назва «Андріївська» остаточно закріпилася за горою після спорудження на ній у 1749-1754 роках Андріївської церкви. Трохи нижче від замку Річарда можна побачити пагорб. Це Уздихальниця. Її в основному вважають частиною Андріївської гори, проте, деякі схильні виокремлювати в окрему гору. Піднятися на неї можна дерев’яними східцями з Андріївського узвозу. Саме звідти відкривається чудовий краєвид на Поділ і Дніпро.
На захід від Дитинця — між Дегтярами і Гончарами — гора Дитинка, яку ще іноді називають Киїнкою або Киянкою.
Височенька (до 193,5 метра) й місцина, прилегла до Старокиївської гориз півдня. Нині на ній Софійський майдан, вулиці Ярославів Валта Рейтарська.
На північний захід від Старокиївської розташована Замкова гора, вона ж — Киселівка, Флорівська. Найвища точка має позначку 169,1 метра. Вона трохи видовжена, з улоговинкою. Найзручніше підніматися на неї з Андріївського узвозу (щоправда, металеві східці не надто зручні, а подекуди вони в аварійному стані). Є й другий шлях — з Флорівської вулиці.
Порівняно неподалік Замкової — Щекавиця або Олегова гора (максимальна висота — 172,2 метра). Між цими двому горами пролягає долина річки Глибочиці, на місці якої вулиці Верхній Вал та Нижній Вал. На гору можна зійти з Олегівської або Лук`янівська вулиць. На її вершині облаштовано Подільську радіовежу.
За півкілометра на північний захід від Щекавиці височить Юрковиця (Юрковець, Юрківка) або Хоревиця. Її висота — 173,5 метра. Дістатися туди можна з вулиці Нижньоюрківської.
Досить висока місцина на заході від згаданих гір. Зокрема, обабіч вулиці Артема розташована Кудрявська гора або Кудрявець. Найбільшої висоти (173,7 метра) вона сягає у кварталі між вулицями Артема, Тургенєвською та Гоголівською.
Ще далі на захід — Кирилівська гора. Найвища її точка (185,5 метра) в середині парку, за кілометр на північ від телевізійної вежі.
Досить високі Вітряні гори. Найвища їхня точка — 174,4 метра — за 300 метрів південніше від проспекту Правди.
Маловідома так звана Вовча гора, що на Нивках. Максимальної висоти (185,2 метра) вона сягає за кілометр на північ від станції метро «Нивки» (точніше — біля вулиці Черняхівського).
Ще вища (до 193,2 метра) територія Микільської Борщагівки. Проте термін «гора» тут не зовсім доречний, адже вся місцина піднята. Це підвищення, що тягнеться з Вітряних гір, слугує вододілом між притоками Дніпра (Сирець, Либідь) та Ірпеня (Горенка, Нивка).
Найвища точка (до 193,7 метра) Батиєвої гори лежить трохи південніше від вулиці Волгоградської. Майже на 195 метрів над рівнем моря вивищується земна поверхня на території Національного аграрного університету. Проте й тут означення «гора» не знайдеш, бо прилегла місцевість не набагато нижча — майже 180 метрів.
Інші київські гори дещо менші. Скажімо, Багринова, що поряд із проспектом Науки, має висоту до 170 метрів. Найвища її ділянка лежить неподалік перехрестя проспекту з вулицею Лисогірською. До слова, метеорологічну станцію «Київ» також інколи називають «Багринова гора».
Між Багриновою горою і Дніпром розташована Лиса гора (156,6 метра). Піднятися на неї можна з Лисогірської вулиці. Хоча гора називається Лисою, практично вся вона вкрита дубами, грабом... З огляду на природну цінність Лиса гора має статус регіонального ландшафтного парку. А ще там розташовано захисні укріплення — так званий Лисогірський форт.
Досить відома й Байкова гора. Її висота практично така сама, що й у Лисої — 152,6 метра. А знана вона тому, що на ній розташоване кладовище. Назва гори пов’язана з прізвищем генерала Байкова — учасника Вітчизняної війни 1812 року, котрий придбав цю ділянку.
Біля Бусовиці, а саме посеред трикутника, що утворюють вулиця Кіквідзе, Залізничне шосе й бульвар Дружби народів, лежить Чорна гора (142,5 метра заввишки). Є й Чорногірська вулиця.
Деякі київські гори складно виділити на місцевості, приміром, Бегічевську гору — підвищення між вулицями Хрещатик, Грушевського та Інститутською. Назвали її так на честь родини Бегічевих, яка дала кілька військових і громадських діячів дев’ятнадцятого століття. Саме там Міжнародний центр культури і мистецтв (колишній Жовтневий палац).
Ще одна назва, яку можна знайти лише в путівниках,— Волова гора. Це узгір’я на Кудрявці, на території Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури.
Можливо, для когось стане відкриттям, що головна вулиця столиці — Хрещатик — нахилена не до Дніпра, а в протилежний бік. Адже абсолютна висота Європейської площі становить 154,5 метра, Майдану Незалежності — 153, Бессарабської площі — 144 метри. Оточена пагорбами Московська площа має висотне положення близько 112 метрів. Дещо вища площа Перемоги — 129 метрів і значно вища — Одеська (182 метри). Незрівнянно нижче лежить Поділ та Оболонь — 99 — 100 метрів. В історії Києва були випадки (зокрема, в 1931-му), коли Поділ затоплювало. Дещо вища за Поділ лівобережна частина міста — (100 — 110 метрів).
Таким рельєф нашого міста був не завжди. Нинішня столиця України має “м’якіші” форми. Зокрема, це помітно на прикладі Золотих Воріт. Значно глибшим у прадавні часи був і яр, по якому проходить Хрещатик.
Джерела
"Хрещатик"
УВАГА!!!! ЦЯ СТАТТЯ ЩЕ НЕ ЗАВЕРШЕНА!!!! РЕДАГУВАННЯ ТРИВАЄ!!!
