Київське братство
Національна громадська організація київського міщанства, включало також духівництво, частину української шляхти, кохацтво. Київське братство виникло у 1615 році. До складу Київського братства входив Братський монастир.
У Київське братство вступив з козацьким військом гетьман П.Сагайдачний, який заповів Братській школі частину свого майна. Братство займалося питаннями просвіти, книгодруку, боролося проти полонізації та насаджування католицизму. З ініціативи Братства в Україні була відновлена православна церковна ієрархія.
Київське братство відкрило Братську школу, з якою 1632 року об’єдналася школа Києво-Печерської Лаври, що поклало початок Києво-Могилянській колегії (див.Київська академія).
Київське братство утримувалося за рахунок пожертв і внесків своїх членів. Матеріальну підтримку отримувало воно й від російського уряду.
Київське братство припинило своє існування у 1730-х роках.
Окремі дослідники вважають, що Київське братство, на відміну від іншіх братств того часу, наприклад, Львівського, не мало чітких ознак громадської організації, а згодом взагалі перестало існувати, ставши тотожним Братському монастирю.
До наших часів не дійшло діловодство Київського братства, в той час, коли по Львівському братству зберіглося чимало свідчень. Щодо заснування Братства дійшла лише більш пізня копія т.зв. «Упису», що містить помилки і дефекти. Під цим документом немає точної дати та списку засновників, окрім окремих осіб (близько 50). Тому дослідники вважають датою складання документу 1615 рік з огляду на осіб, які згадуються в тексті (патріарх Константинопольський Тимофій) або зустрічаються серед підписантів. З тексту цього «Упису» випливає, що головним завданням Братства було створення монастиря і через його посередництво «розмноження христианських чеснот», далі — організація школи, створення шпиталю та інше. «Уписні браття», як їх називають документи, — ті, що підписувалися під «Уписом» і тим самим приймали на себе «нижей описанныє повинности и порядки», мали обов’язок фінансувати своїми жертвами поставлені Братством завдання і боронити їх всіми приступними засобами. Тих «повинностей і порядків» копія «Упису» на містить. В той же час Львівське братство згідно порядків 1585 року встановлювало для своїх членів обов’язки сходитися на братські засідання, платити складку до братської скарбниці, брати участь у братських відправах тощо.
Істотним поштовхом для створення братства стає дарунок Гальшки Гулевичівни своєї садиби на Подолі з усіма її доходами «на монастир, на школу, дітям шляхетським і міським і на інші способи богоугодного життя, на збавеннє христианське і милосердні вчинки, на гостинницю странникам духовним» (на місці садиби зараз старий академічний корпус Києво-Могилянської Академії. Свій внесок у розвиток Братства зробили й інші представники української шляхти та очільники запорізького козатцтва. На ці кошти з’являється 1615-1616 роках Братський монастир та школа при ньому.
