Кисіль Адам

Матеріал з WWW Енциклопедія Києва
Версія від 09:56, 1 червня 2007, створена George Alex 1971 (обговорення | внесок)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігаціїПерейти до пошуку

Кисіль, Адам, за іншими даними - А.Кисель. Останній польський воєвода Києва. Народився 1600 р. в селі Низкиничах (нині Володимир-Волинського району Волинської області) у родині потомствених волинян, православних шляхтичів Григорія Гнівошовича Киселя-Низкиницького і Терези Іваницької. Бл.1610 року Адам покинув батьківський дім і поступив на навчання до Замойської академії (м.Замостя, нині Польща). По завершенні навчання - поступив на військову службу. Згодом як королівський представник бере участь у сеймиках в Луцьку і Житомирі, православному синоді в Києві, а у 1630 і 1632 роках шляхта Волинського воєводства обирає його своїм послом на генеральний сейм Речі Посполитої. У 1632 році зрікається унії, до якої до цього належав, та стає активним захисником прав православних віруючих. За часів короля Владислава IV (король з 1632 р.) К.отримує кілька високих посад: з 1643 р. він стає Чернігівським підкоморним, з 1646 р. - Київський каштелян, з 1648 р. - Брацлавський воєвода і, нарешті з 1649 р. - Київський воєвода. З перших днів Визвольної війни українського народу К. став лідером партії компромісу, яка шукала способів примирення з повсталими. Через це саме йому було доручено вести переговори з Б.Хмельницьким у лютому 1649 р. у Переяславі, а згодом, у вересні 1651 р., - в Білій Церкві. Проте, за умов війни, позиції К. на примирення не мали підтримки ні у поляків, ні в українців. Поляки вважали його зрадником і підозрювали у змові з Б.Хмельницьким, а українці ж дорікали, що його «українські кості ляським м`ясом поросли». Знехтуваний сучасниками, чужий серед своїх, К. помер самотньо у Низкиничах 3 травня 1653 р., похований на батьківщині.


Джерела

  • Видатні постаті в історії України (ІХ-ХІХ ст.): Короткі біографічні нариси. Історичні та художні портрети: довід.вид. В.І.Гусєв (кер.авт.кол.), В.П.Дрожжин, Ю.О.Калінцев, О.Г.Сокирко, В.І.Червінський. - Київ, Вища школа, 2002.