Зоологічний музей
Першого травня 1919 року виставковою секцією Губполітпросвіти Київщини з ініціативи академіка АН УРСР М. Ф. Кащенка і д-ра біол. наук. В А. Караваева був зареєстрований Зоологічний музей. Він став одним з перших зоологічних центрів у системі Української Академії Наук і склав у майбутньому основу Інституту зоології АН УРСР, а також Зоологічного і Палеонтологічного музеїв при ННПМ НАН України. В перші роки існування музею колекції створювалися в основному за рахунок передачі в музей колекцій приватних осіб і експедиційних виїздів. У 1966 році Зоологічний музей увійшов до складу Центрального науково-природознавчого музею АН УРСР, а роком пізніше, під керівництвом Н. Н. Щербака, була закінчена повна реконструкція музею і він був відкритий для відвідувачів.
В даний час у музеї експонується близько 5000 екземплярів тварин, які відносяться до 4000 видів, але це усього лише двадцята частина всіх матеріалів які зберігаються в музеї. Експозиція побудована за систематичним планом, у ній освітлені будова і родинні відносини кожної групи тварин, поширення, найбільш важливі представники й охоронний статус видів. У музеї проводиться широка просвітницька робота, стажування на базі музею проходять студенти, аспіранти, наукові співробітники і працівники інших музеїв. Щороку музей відвідує близько 400 тис. відвідувачів, проводиться близько 100 оглядових і тематичних екскурсій.
Сьогодні життя Зоомузея нерозривно пов'язано з тією титанічною працею, що була вкладена у нього десятками і сотнями людей, - з його історією. Вона починається в далекому 1919 році, коли з ініціативи Комітету з вивчення фауни України при Академії наук і при особистій участі академіка Миколи Теофановича Кащенко створюється Зоологічний музей, що реєструється 1 травня 1919 року музейно-виставковою секцією Київського губернського відділу політпросвіти.
Спочатку музей розміщувався на бульварі Шевченко, потім - на вул. Терещенківській, і тільки з 1928 р. він займає свій сучасний будинок на вул. Б. Хмельницького. Варто сказати, що вже з перших днів свого існування музей розглядався, як одне з головних сховищ зоологічних колекцій України і сюди були передані на збереження збори багатьох суспільних і державних організацій того часу - Українського наукового товариства, Київського орнітологічного товариства, Київської губернської станції захисту рослин, Київського інституту народної освіти. Поповнення на початку йшло і за рахунок переданих багатьма відомими професійними зоологами своїх матеріалів - акад. П.П. Сушкина, акад. І.Г. Пидоплічка, член-кореспондента, проф. Е.В. Зверозомб-Зубовського, проф. В.Г.Лебедєва, проф. А.Б.Кистяковского, проф. А.А.Браунера, і багатьох інших. Більш того, і інші зоологи, розуміючи значимість Зоологічного музею, передавали свої колекції у фондові сховища (Мигуненко, І.Г. Гохгут, С.Я.Парамонов, І.І. і І.П. Жихарєви й ін.). У 1926 р. акад. Н.Ф.Кащенко на посаді директора музею замінив проф. В.А. Караваєв, котрий передав велику колекцію тропічних мурах і метеликів, збори плазунів, птахів і ссавців. З цього ж року Зоологічним музеєм було почате видання наукових збірників - "Збірник праць Зоологічного музею ". До 1930 року науковий потенціал музею був вже досить вагомим і це дозволило на його базі (і деяких інших установ Академії наук України) створити Інститут зообіології (нині Інститут зоології ім. И.И. Шмальгаузена), а сам Зоологічний музей став його сектором. Пізніше (у 1935 р.), на його базі було створено ще один музей - Палеозоологічний. Цей період діяльності музею був досить плідним (у 1934 - 1944 р. керував проф. Н.В.Шарлемань), і до початку 40-х років у його фондових колекціях уже нараховувалося близько 3000 одиниць звірів, 17000 птахів, 6000 земноводних і плазунів, 1500 риб, 4000 молюсків, близько 1 000 000 комах і інших безхребетних. У значній мірі саме вони дозволили співробітникам музею опублікувати ряд великих монографій по окремим групам тварин України - "Мурашки України " (А.В.Караваєв), "Зоогеографія України " (Н.В.Шарлемань), "Птахи УРСР " (Н.В.Шарлемань), "Звірі УРСР " (А.А.Мигулін) та деякі інші. Разом з тим, період війни 1941 - 1944 років спричинив істотну втрату, тому що багато зборів зробилися непридатним через відсутність належного догляду , а інші - були вивезені німецько-фашистськими військами за межі країни. Пізніше, щоправда, деякі з них вдалось розшукати. Так, у Познані була знайдена і повернута колекція птахів і метеликів, у Кенигсберзі - ще одна частина колекції комах, у Хальсберзі - колекція жуків проф. В.Г.Лєбєдєва. Післявоєнні роки життя музею (у цей цей час у різні періоди ним керували проф. В.М.Артоболевський, проф. Т.І.Сокур, проф. М.А.Воїнственський) пов'язані з відновленням його експозиційної частини і колекцій. Останні знову використовуються для підготовки й публікації серії робіт з фауни України. І хоча історія Зоологічного музею не є історією його керівництва, усе-таки треба особливо відзначити, що з приходом у 1963 році його нового керівника, члена-кореспондента Н.Н. Щербака, у ньому змінилося багато чого. Очоливши спочатку Зоологічний музей як неструктурну лабораторію відділу фауни хребетних, він активно включився у його реконструкцію. Власне кажучи, сучасний вигляд експозицій Зоологічний музей набув завдяки діяльності Н.Н. Щербака і його "команди" того часу не тільки із самого музею, але і з інших відділів Інституту зоології: проф. В.П. Шарпило, к.б.н. Ю.О. Костюка, к.б.н. Ю.В.Мовчана, к.б.н. В.М. Лоскота, член-корр. В.М.Монченко, докт.біол.наук В.М.Єрмоленко, к.б.н. В.И.Крижановського і багатьох інших. Бувши зоологом за покликанням, Н.Н. Щербак не обмежується тільки роботами з покращення експозицій музею, але й організує численні поїздки по Україні і далеко за її межі для створення нових колекцій. Завдяки цим експедиціям і при його особистій участі, із середини 60-х років фондові колекції планомірно поповнюються великими зборами із Середньої і Центральної Азії, Далекого Сходу, В'єтнаму... Це дозволяє йому і його учням видавати численні статті і книги, велика частина яких присвячена дослідженню земноводних і плазунів: "Земноводні і плазуни Криму", "Ящурки Палеарктики", "Геккони фауни СРСР і суміжних країн" (у співавторстві з М.Л.Голубєвим), "Земноводні і плазуни Українських Карпат" (у співавторстві з М.И.Щербанем), "Разноцветная ящурка" (у співавторстві з М.І.Тертишніковим, Т.І.Котенко й ін.). Багато фундаментальних робіт співробітників музею реалізувалися в численних випусках "Фауни України", присвячених вивченню риб (Ю.В. Мовчан, А.И.Щербуха, А.И.Смирнов), окремих груп комах (Ю.О.Костюк), ссавців (Л.С.Шевченко). Інші монографії пов'язані з вивченням тварин всього Радянського Союзу (В.П. Шарпило, О.М.Пекло). Не можна не відзначити ще одну сторону діяльності Н.Н.Щербака. Завдяки його зусиллям у Зоологічному музеї в цей період формується школа герпетологів, багато робіт яких, починаючи з 60 - 70-х років, стали гідним внеском у розвиток герпетологічної науки на Україні: фауністичні герпетологічні дослідження М.І. Тертишнікова, Т.І.Котенко, С.В.Таращука, С.Н. Заброди, вивчення М.Л.Голубєвим, А.А.Токарем, І.Б. Доценко окремих груп плазунів, праці в області каріології В.В.Маніло, Є.М. Писанця - у дослідженні жаб Палеарктики та вивчення значення поліплоідії в еволюції цієї групи... Зараз Зоологічний музей широко відомий не тільки в Україні, але й в усьому світі. Дослідники багатьох країн звертаються з проханнями про можливість вивчати його колекції. Та все ж... Повертаючись до початку цієї розповіді , хотілось би відмітити, що більша частина життя Зоологічного музею лишилась за рамками цієї статті. Можливо, колись вона втілиться в книзі тим, чиє життя з ним було пов'язане, але зараз хотілося б, щоб його гості, починаючи своє знайомство, знали, що це не просто водограй вражень, котрі вони відчувають, мандруючи його залами, але також і відчули, що це - Особливий Світ, ім'я котрому - Зоологічний музей...
