Золоті ворота

Пам`ятник Ярославу Мудрому поблизу Золотих Воріт

Золоті ворота — головна, урочиста брама стародавнього Києва. Свою назву одержали від схожості з константинопольскими Золотими воротами. Про будівництво їх, водночас із Софійським собором, згадується в літописі під 1037 р. Але із записів мандрівників 16 — 17 ст. та малюнків А. ван Вестерфельда (1651) відомо, що вже тоді Золоті ворота були напівзруйнованими. Наприкінці 17 ст. перед воротами, у зв`язку з реконструкцією фортифікаційних споруд міста, збудовано земляні бастіони, а вже у середині 18 століття руїни колись головного виїзду в місто було засипано землею.

Кияни знову побачили стародавню пам`ятку 1832 року, коли К. Лохвицькій провів археологічні розкопки Золотих воріт. Після цього вони набрали вигляду двох паралельних стін завдовжки 25 і 13 метрів , та заввишки близько 8 метрів. Згодом провадилися роботи з укріплення руїн: на окремих ділянках зроблено ремонт стародавньої кладки, зведено контрфорси, влаштовано металеві зв`язки, територію навколо залишків пам`ятки оточено чавунною огорожею. У такому вигляді Золоті ворота дійшли до нашого часу. Однак від атмосферних опадів пам`ятка руйнувалася й далі, що надзвичайно непокоїло вчених. 1970 року було прийнято рішення звести над залишками павільйон, який не тільки захищав би її, а й відтворював первісний вигляд споруди.

Реконструкція, що її закінчено 1982 року (реставратори — Є. Лопушинська, М. Холостенко, С. Висоцький), відтворює Золоті ворота у такому вигляді: основна частина — це вежа із зубцями заввишки 14 метрів; із зовнішнього фасаду вежа має додатковий виступ — "малу вежу"; проїзд воріт перекривається з одного боку підйомними дерев`яними воротами, обкутими металом, з другого — стулками воріт, виконаними за зразком стародавніх воріт що збереглися в пам`ятках Новгорода й Суздаля.

Надбрамну церкву відтворено у вигляді тринефного чотиристовпного однобанного храму. В архітектурному декорі фасадів використано орнаменти з цегли, властиві для давньоруських будівель того періоду. Підлогу храму прикрашено мозаїкою, малюнок якої виконано за мотивами стародавньої підлоги Софії Київської.

При реконструкції пам`ятки відтворено відрізки валів, що примикали до вежі. Із зовнішнього боку вони мають обдерновані укоси. По верху валу проходять дерев`яні заборола. На торцях умовно показано внутрішньовалові конструкції. З боку міста на фасаді можна побачити складські приміщення, розташовані в давнину в крайніх зрубах валу. Всередині відновлених відрізків валу міститься експозиційне приміщення музею Золоті Ворота й сходи, що ведуть на гребінь, звідки видно чудову панораму міста.

  Станції метрополітену:  Золоті Ворота.

Джерела

• "27 листівок Києва" Мистецтво, Київ-1999
• Газета "Моє місто" №1, квітень 2000
• Висоцький С.О. Золоті ворота в Києві