Заборовського брама

Версія від 21:04, 4 грудня 2011; 95.134.44.52 (обговорення)
(різн.) ← Старіша версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Вигляд з боку монастирського подвір’я
Макет брами

Брама Заборовського – колишній головний в’їзд до двору митрополичого будинку та західний в’їзд на території Софійського монастиря. Збудовано архітектором Й.-Ґ. Шеделем в 1746-1748 рр. разом з монастирським муром (1745-46). Назву споруда дістала від імені замовника – київського митрополита Рафаїла Заборовського. У ХVIII ст. брама являла собою одноповерхову муровану споруду прямокутної форми (16,5×13,5 м). У серед. частині був арковий проїзд, обабіч якого розміщувалися кордегардії (сторожові приміщення). Із західної і східної частин споруди над проїздами розміщувалися пишні барокові фронтони. У XVII ст. до брами з боку Золотих воріт вела вулиця, в XIX ст. у зв’язку з переплануванням території Києва брама опинилася в глухому провулку, рівень землі перед нею підвищився майже на метр, тому в 1822-1823 рр. проїзд було замуровано, кордегардії розібрано. У 20-х рр. ХХ ст. проведено реконструкцію фасаду (архітектор В. Г. Кричевський). Від первісної споруди зберігся західний портал з мальовничим фронтоном. Півциркульну арку фланкують масивні пілони. Над колонами корінфського ордера, поставленими трохи під кутом до площини фасаду, розміщено коробову арку. Розташування колон і пілонів у різних площинах створює багатий світлотіньовий ефект. Мальовничий абрис брами доповнює соковитий ліпний декор, який вкриває фронтон і площину між арками.

Характер ліплення свідчить, що у створенні декору, оформлення брами Заборовського брали участь українські народні майстри. Головний орнамент, мотив – вигнуте листя аканта. Фронтон оздоблено рельєфом, медальйоном із зображенням митрополичої корони і схрещених пучків пальмового листя під нею, волютами, маскаронами з виноградними гронами. Над проїздом – герб Заборовського (палаюче серце).

Джерела

  • Мистецтво України. Том 1. – К.: “Українська енциклопедія”, 1995. – 400 с.

Посилання


Особисті інструменти

Матеріал з WWW Енциклопедія Києва