Жилянська вулиця

Пролягає від Руставелі Шота вулиці до Повітрофлотського шляхопроводу, її продовженням є Борщагівська вулиця. Під назвою "Жилянська" відома з 30-х роках 19 століття (від місцевості Желань, Жиляни). У 1926 — 1993 мала ім`я Б. П. Жаданівського. До 30-х років 20 століття вулиця пролягала від вулиці Прозорівської (тепер Еспланадна) до Скомороського провулка (поблизу площі Перемоги). У процесі спорудження Червоного стадіону (згодом — Центральний стадіон імені М.Хрущова, Республіканський стадіон, тепер - НСК «Олімпійський») початок вулиці було перенесено до стадіонного паркану, а в 70-і роки — до вулиці Шота Руставелі. Протилежний кінець вулиці у 50 — 60-і роки було продовжено крізь стару забудову до сучасних меж. Ця частина вулиці спочатку була вузькою і звивистою, оскільки призначалася лише для трамвайної колії. У 70-і роки на її місці прокладено широку автомагістраль із трасою швидкісного трамваю. Під час реконструкції вулиці зник ряд вулиць і провулків, відомих з 19 століття і простягалися перпендикулярно Жилянській вулиці до річки Либідь: Скомороський провулок (назва — від струмка Скоморох, що протікав поблизу; до 20-х роки мав назву Дяківський провулок), Декабристів вулиця (до 1925 — Клейгельсівський провулок, за ім`ям київського генерал-губернатора М. В. Клейгельса), Ринковий провулок (прямував до Нового ринку, що був ліквідований разом із провулком; первісна назва — Драгомировський провулок, за ім`ям київ. генерал-губернатора М. І. Драгомирова, у 20 — 30-і роки — Боженка вулиця, з 30-х років до 1963 — Котовського вулиця) і Комсомольська вулиця (до 20-х років — Марийський провулок).