Дніпровський узвіз
Пролягає від Слави площі до Набережного шосе. Прокладений у 1848 у процесі реконструкції стародавнього Спаського узвозу. Від того часу мав назву Панкратьєвський узвіз (на честь київ. губернатора 1802 — 10 П. П. Панкратьєва), з б0-х рр. 19 ст. до 1928 — Миколаївський узвіз (як шлях до Миколаївського ланцюгового мосту через Дніпро, що знаходився побл. тепер. мосту Метро), у 1928 — 40 — узвіз Євгенії Бош (див. Бош Євгенії вулиця). З 1940 року до кінця 20 століття — Дніпровський узвіз. Сучасна назва — на честь 300 українських юнаків, котрі 29 січня 1918 року полягли під Крутами (невеличка залізнична станція на Чернігівщині), намагаючись захистити столицю Української Народної Республіки від збройних формувань Радянської Росії (під командуванням Михайла Муравйова), які за наказом Володимира Леніна було терміново перекинуто для придушення Центральної Ради... Невдовзі тіла 30-ти з цих юнаків було перепоховано в Києві у районі Аскольдової могили.
Перед Набережним шосе розгалужується на два шляхи. Щодо одного з них (який ближче до мосту Метро) до 80-х рр. 20 ст. побутувала назва Дніпровський проїзд. Прилучаються вул. Січневого повстання, площа Андрія Первозванного і Паркова дорога.
Місцевість: Аскольдова могила, Угорське урочище. Станції метрополітену: Арсенальна, Дніпро.
