Динамо стадіон

Споруджений у 1934-1936 роках за проектом архітекторів В.О.Осьмака та В.Т.Беспалова. Головна арена відкрилася у 1934 році і вміщувала 23 тисячі вболівальників. Головний вхід (архітектори Н.Д.Манучарова і В.І.Поліщук) вирішений у вигляді вогнутої колонади з двома пилонами обабич.

У 1956-1966 роках проведена реконструкція (архітектори М.Г.Гречина та І.Я.Хоменко). Під західними трибунами розташувався 2-х поверховий спортивний павільйон з зимовим плавальним басейном, залом сухого плавання і 50-метровим тиром. У 1967 році на території комплексу споруджено відкритий плавальний басейн з підігрівом води і трибунами на 2 тис. місць.

У 1977-1980 роках до Олімпійських ігор стадіон знову пережив реконструкцію, після йкої трибуни стали вміщувати 18 тис. глядачів, а наколо футбольного поля з’явилися бігові легкоатлетичні доріжки. На головні арені встановлено освітлювальні вишки (вис. - 45 м).

У 1990-х роках відбулася чергове реконструкція. Після встановлення замість лав пластикових сидінь кількість місць зменшилася до 16873 (29 секторів). В ході реконструкції також повністю було переобладнано адміністративний корпус (під західними трибунами), проте, замість колишнього відкритого басейну з’явився двоповерховий паркінг.

У 2002 році з метою увічнення пам’яті видатного футболіста та тренера В.Лобановського стадіон отримав його ім’я. А наступного року на головній алеї, що веде від вхідної колонади до стадіону з’явився пам’ятник йому.

Стадіон "Динамо" імені Валерія Лобановського. Відкрито 1933 року. Секторів - 29 Місць - Освітлення - 1200 люкс Поле (с підігрівом) - 100х75 Адреса стадіону: Київ, вул. Грушевського, 3. В різні часи стадіон називався: 1933-1934 - Київський стадіон "Динамо" ім. Балицького. 1934-1936 - Всеукраїнський стадіон "Динамо" ім. Балицького. 1937-1939 - Всеукраїнський стадіон "Динамо" ім. Єжова (обидва пізніше стали "ворогами народу"; репресовані). 1940-1941 - Всеукраїнський стадіон "Динамо". 1941-1943 - Дойче штадіон (Deutshes stadion). 1943-2002 - Київський стадіон "Динамо" З 2002 - Київський стадіон "Динамо" ім. Валерій Лобановського ІСТОРІЯ 1933 12 червня відбулося відкриття стадіону (двічі відкладалося через голод), збудованого за проектом В. О. Осьмака та В. І. Безпалого. Арена, збудована за зразком берлінського стадіону, отримала ім'я наркома внутрішніх справ Балицького и мала 18 000 сидячих місць, частина яких знаходилася під дерев'яним навісом. В матчі-відкритті київські динамівці перемогли харківських 2:1. 1936 Закінчилося будівництво колонади біля головного входу на стадіон (архітектори - Н. Д. Манучарова та В. І. Поліщук). 1941-1943 Використовувався виключно для змагань німецьких команд. 1944 Після "визволення" Києва арена швидко відбудована і вже 2 травня відбувся товариський матч "Динамо" - "Спартак" (Москва) - 1:1. 1945-1949 Майже усі свої домашні матчі "Динамо" проводить на однойменному стадіоні. Після 1949 на стадіоні грали, здебільшого, динамівські резервісти. 1956-1966 Була проведена реконструкція (архітектор І. Хоменко). Кількість місць доведена до 20 000. 1971 Біля службового входу було встановлено пам'ятник футболістам київського "Динамо" - учасникам "матчу смерті" 1942 г. (скульптор І. С. Горовий, архітектори В. С. Богдановський та І. Л. Масленков). 1977-1980 Чергова реконструкція. Старі трибуни замінено на нові на бетонній основі (а не на грунтовій, як раніше). По периметру поля з'явилися нові бігові доріжки.