Відмінності між версіями «Дзвіниця Михайлівського Золотоверхого монастиря»

Матеріал з WWW Енциклопедія Києва
Перейти до навігаціїПерейти до пошуку
 
Рядок 10: Рядок 10:
 
У роки радянської влади, у зв’язку із будівництвом нового урядового центру в 1934-1936 роках дзвіницю, разом з архієрейським будинком, мурами та господарськими будівлями, розібрали. А через рік висадили у повітря головний храм колишнього монастиря - [[Михайлівський Золотоверхий собор]].
 
У роки радянської влади, у зв’язку із будівництвом нового урядового центру в 1934-1936 роках дзвіницю, разом з архієрейським будинком, мурами та господарськими будівлями, розібрали. А через рік висадили у повітря головний храм колишнього монастиря - [[Михайлівський Золотоверхий собор]].
  
Нове життя дзвіниця отримала під час відновлення собору та інших монастирських будівель, які тривали 1997-1998 роках. Дзвіницю відбудували за фотографіями та обмірами, зробленими перед руйнацією. Нововведеннями стали облаштування на другому ярусі новго храму на честь Трьох святителів (освячений 1999 року в пам’ять зруйнованої церкви Трьох святителів, на місці якої стоїть будівля МЗС України, та всіх жерт радянських репресій). Також на першому ярусі дзвіниці та у сусідньому [[Варваринский корпус Михайлівського Золотоверхого монастиря|Варваринському корпусі]] розташувався музей історії монастиря та його архітектурного ансамблю. Також дзвіниця отримала новий годинник і карильйон (яким можна виконувати на дзвонах практивно будь-який музичний твір), тепер дзвони сповіщають киян і гостей кожні п’ятнадцять хвилин, а о півдні - грають велику мелодію. Поновлено розписи на стінах муру, що ззовні примикають до дзвіниці (що правда у сучасному стилі).
+
Нове життя дзвіниця отримала під час відновлення собору та інших монастирських будівель, які тривали 1997-1998 роках. Дзвіницю відбудували за фотографіями та обмірами, зробленими перед руйнацією. Нововведеннями стали облаштування на другому ярусі новго храму на честь Трьох святителів (освячений 1999 року в пам’ять зруйнованої церкви Трьох святителів, на місці якої стоїть будівля МЗС України, та всіх жерт радянських репресій). Також на першому ярусі дзвіниці та у сусідньому [[Варваринский корпус Михайлівського Золотоверхого монастиря|Варваринському корпусі]] розташувався музей історії монастиря та його архітектурного ансамблю. Також дзвіниця отримала новий годинник і карильйон (яким можна виконувати на дзвонах практично будь-який музичний твір), тепер дзвони сповіщають киян і гостей кожні п’ятнадцять хвилин, а о півдні - грають велику мелодію. Поновлено розписи на стінах муру, що ззовні примикають до дзвіниці (що правда у сучасному стилі).
  
  

Поточна версія на 11:37, 17 серпня 2012

Золотоверхий Михайлівський під синім небом

Збудована 1716-1719 роках на місці розібраної дерев’яної дзвіниці, в стилі українського бароко, під час ігуменства Варлаама Ленецького. Дзвіниця мала 3 яруси і 23 дзвони.

У роки радянської влади, у зв’язку із будівництвом нового урядового центру в 1934-1936 роках дзвіницю, разом з архієрейським будинком, мурами та господарськими будівлями, розібрали. А через рік висадили у повітря головний храм колишнього монастиря - Михайлівський Золотоверхий собор.

Нове життя дзвіниця отримала під час відновлення собору та інших монастирських будівель, які тривали 1997-1998 роках. Дзвіницю відбудували за фотографіями та обмірами, зробленими перед руйнацією. Нововведеннями стали облаштування на другому ярусі новго храму на честь Трьох святителів (освячений 1999 року в пам’ять зруйнованої церкви Трьох святителів, на місці якої стоїть будівля МЗС України, та всіх жерт радянських репресій). Також на першому ярусі дзвіниці та у сусідньому Варваринському корпусі розташувався музей історії монастиря та його архітектурного ансамблю. Також дзвіниця отримала новий годинник і карильйон (яким можна виконувати на дзвонах практично будь-який музичний твір), тепер дзвони сповіщають киян і гостей кожні п’ятнадцять хвилин, а о півдні - грають велику мелодію. Поновлено розписи на стінах муру, що ззовні примикають до дзвіниці (що правда у сучасному стилі).


  Станції метрополітену:  Золоті Ворота.

Джерела