Відмінності між версіями «Грушевський Михайло Сергійович»

Матеріал з WWW Енциклопедія Києва
Перейти до навігаціїПерейти до пошуку
м (дати, пусті строки, категорії вниз)
Рядок 1: Рядок 1:
([[1866]] [[1934]]) — укр. історик і політичний діяч, академік ВУАН (з [[1924]]) і АН СРСР (з [[1929]]). Автор "Історії України-Руси" (у 10 тт.), "Історії української літератури" та ін. У [[1890]] закін. [[Національний університет|Київ. університет]], був членом "Київської громади". У [[1908]] — [[1919]] і [[1924]] — [[1930]] працював у Києві, зокрема, у [[1917]] — [[1918]] очолював Центральну Раду (містилася на [[Володимирська вулиця|вул. Володимирський]] № 57), яка [[29 квітня]] [[1918]] обрала його першим президентом Української Народної Республіки (УНР). У [[1919]] — [[1924]] — в еміграції, після повернення працював в історичній секції ВУАН (в т. ч. у [[1927]] — [[1930]] на вул. Володимирській № 35, де вст. мемор. дошку вченому). Мав власний прибутковий будинок на вул. Паньківській № 7 (збудований у [[1907]] — [[1909]] за проектом арх. Е. П. Брадтмана, згорів у [[1918]]). У 20-і рр. жив на вул. Паньківській № 9 (у будинку, зведеному на місці згорілого). У [[1930]] — [[1934]] — у Москві. Похований у Києві на Байковому кл. [[1991]] на його честь названо [[Грушевського Михайла вулиця|вулицю]]. [[1998]] на розі [[Володимирська вулиця|вулиці Володимирський]] і [[Шевченка Тараса бульвар|бульвару Тараса Шевченка]] зведено [[Грушевському Михайлу пам`ятник|пам`ятник М. С. Грушевському]].
+
[[Зображення:Grushevski.jpg|thumb|М. С. Грушевський]]
 +
[[Зображення:M-hrushevskyi-grave.jpg|thumb|Могила М. С. Грушевського]]
 +
'''Грушевський Михайло Сергійович''' (1866–1934) історик, літературознавець, публіцист, громадський, політичний і державний діяч, акад. ВУАН (з 1923) і АН СРСР (з 1929). Народився в м. Холмі (тепер Республіка Польща). Закінчив Київський університет (1890), професор Львівського університету (1894–1914). Очолював Наукове товариство ім. Т. Шевченка у Львові, яке набуло значення національної академії наук. Разом з тим, докладав зусиль для розвитку наукового і громадсько-політичного життя в Наддніпрянській Україні, насамперед у Києві, де заснував і був головою Українського наукового товариства, редагував його видання, переніс сюди друкування “Літературно-наукового вістника” тощо. 1914 р. був заарештований у Києві, перебував на засланні в Росії.
 +
 
 +
З початком Української революції у березні 1917 р. вчений був обраний головою [[Українська Центральна Рада|Української Центральної Ради]] і переїхав до Києва. За гетьмана П. Скоропадського перебував на нелегальному становищі. З 1919 р. – на еміграції. У 1924 р. повернувся в Україну, очолив Історичну секцію і кафедру історії України ВУАН, де створив історичну школу. 1931 р. заарештований за безпідставним звинуваченням у керівництві “Українським національним центром”, депортований до Москви, де провів останні роки життя. Помер у Кисловодську, похований на Байковому цвинтарі у Києві.
 +
 
 +
Загальне число опублікованих праць М. Грушевського наближається до 2 тис, серед них такі ґрунтовні, як “Історія України-Руси” у 10 т. 13 кн. та “Історія української літератури” у 5 т. Мешкав у Києві на [[Паньківська вулиця|вул. Паньківській]], 9.  
 +
 
 +
Ім’ям М. Грушевського названо [[Грушевського Михайла вулиця|вулицю]] у місті. У 1998 р. на розі [[Володимирська вулиця|вулиці Володимирський]] і [[Шевченка Тараса бульвар|бульвару Тараса Шевченка]] зведено [[Грушевському Михайлу пам’ятник|пам’ятник]].
  
 
==Джерела==
 
==Джерела==

Версія за 23:07, 27 квітня 2010

М. С. Грушевський
Могила М. С. Грушевського

Грушевський Михайло Сергійович (1866–1934) – історик, літературознавець, публіцист, громадський, політичний і державний діяч, акад. ВУАН (з 1923) і АН СРСР (з 1929). Народився в м. Холмі (тепер Республіка Польща). Закінчив Київський університет (1890), професор Львівського університету (1894–1914). Очолював Наукове товариство ім. Т. Шевченка у Львові, яке набуло значення національної академії наук. Разом з тим, докладав зусиль для розвитку наукового і громадсько-політичного життя в Наддніпрянській Україні, насамперед у Києві, де заснував і був головою Українського наукового товариства, редагував його видання, переніс сюди друкування “Літературно-наукового вістника” тощо. 1914 р. був заарештований у Києві, перебував на засланні в Росії.

З початком Української революції у березні 1917 р. вчений був обраний головою Української Центральної Ради і переїхав до Києва. За гетьмана П. Скоропадського перебував на нелегальному становищі. З 1919 р. – на еміграції. У 1924 р. повернувся в Україну, очолив Історичну секцію і кафедру історії України ВУАН, де створив історичну школу. 1931 р. заарештований за безпідставним звинуваченням у керівництві “Українським національним центром”, депортований до Москви, де провів останні роки життя. Помер у Кисловодську, похований на Байковому цвинтарі у Києві.

Загальне число опублікованих праць М. Грушевського наближається до 2 тис, серед них такі ґрунтовні, як “Історія України-Руси” у 10 т. 13 кн. та “Історія української літератури” у 5 т. Мешкав у Києві на вул. Паньківській, 9.

Ім’ям М. Грушевського названо вулицю у місті. У 1998 р. на розі вулиці Володимирський і бульвару Тараса Шевченка зведено пам’ятник.

Джерела