Володимир Мономах
Володимир-Василь ІІ Всеволодович Мономах, син Всеволода Ярославовича, Великий князь Київський. Народився 1053 року в Києві. За життя батька спочатку був князем у Смоленську, з яким пізніше об`єднав Чернігів. Коли Всеволод Ярославович помер, кияни бажали бачсити В.М. своїм князем, проте, він, дотримуючись черги старшинства, поступився киеївського престолу на користь двоюрідного брата Святополка Ізяславовича. Невдовзі він повинен був залишити Чернігів, зайнятий іншим двоюрідним братом, Святославовичем, й перемістився на первісний «батьківський стіл» в південний Переяславль. 1113 року помирає Святополк Ізяславович, і В.М. займає київський престол, хоч і порушив цього разу право старшого в роді Олега Святославовича. Мирне населення однаково страждало тоді і від князівських усобиць, і від половців. В.М. приклав багато зусиль на боротьбу з тима та іншими. Ранні його виступи проти половців були не вельмі вдалі. Так, 1093 року він, діючи у союзі з Святополком Ізяславовичем, зазнав від них подвійної поразки - на р.Стугні та при с.Желані. Так само не завжди спочатку вдавалися спроби об`єднати руських князів для боротьби зі спільним ворогом. Так, завдяки його впливу, було досягнуто об`єднання князів на Любецькому з`їзді (1097, але дуже швидко воно було порушене, і половці знову з`явилися на Русі (яких іноді призивали самі князі). З плином часу, зусилля В.М. досягли певного успіху. Зокрема, він досяг того, що половці на певний час припинили свої набіги. Неодноразово сприяв мирному підсумку розбіжностей, що виникали між князями. Ця миротворча діяльність В.М . приймає особливо широких розмірів з того часу, як він стає Великим князем Київським. Окремі його заходи тепер починаютья складатися у певну політичну систему. Він прагне до концентрації у своїх руках найбільш важливих руських областей, доручаючи їх своїм синам. Так, у Новгороді він поставив Мстислава, в Переяславлі - Святополка, а після його сметі - Ярополка, у Сомленсьтку - В`ячеслава, у Суздальській землі - Юрія. Шляхом шлюбних зв`язків, а частково за допомогою сили, він підкоряє свому впливу й більш віддалені землі - Турово-Пінську, Волинську, Полоцьку. Внаслідок цього В.М. стає дійсно «старійшим князем» в Руській землі. Великрї уваги В.М. приділяв внутрішньому життю, зокрема, судоустрію та управлінню. В.М. помер в Києві 19 травня 1125 року, його поховано у Софіївському соборі. Він був тричі одружений. Вперше його дружиною стала англійська принцеса Гіда Геральдівна.
Джерела
- Видатні постаті в історії України (ІХ-ХІХ ст.): Короткі біографічні нариси. Історичні та художні портрети: довід.вид. В.І.Гусєв (кер.авт.кол.), В.П.Дрожжин, Ю.О.Калінцев, О.Г.Сокирко, В.І.Червінський. - Київ, Вища школа, 2002.
- http://www.rulex.ru/
