Васильківське укріплення

Версія від 20:05, 17 липня 2009; DEMO (обговорення | внесок)
(різн.) ← Старіша версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Загальний вигляд укріплення у 1918 р.
Супутникове зображення укріплення
Схема укріплення
План укріплення

Васильківське укріплення – комплекс фортечних споруд, збудованих у 1831–1844 рр. Розташоване на вулицях Чигоріна, Перспективній, Щорса; на південному заході Печерської височини. З цього укріплення почалося будівництво Нової Печерської фортеці. Споруджено за проектом К. Оппермана як самостійний фортифікаційний комплекс у системі фортеці на місці проходження траси ретраншементу 2-ї пол. XVII–XVIII ст. із включенням до внутрішнього подвір’я Тюремного замку поч. XIX ст. Будівельні роботи здійснювалися 1831–1836 рр. під керівництвом військового інж. І. Жеванова, 1837–1849 рр. – генерал-майора О. Фреймана.

В сторону поля Васильківське укріплення було орієнтоване земляними валами, равеліном, капоніром та іншими фортифікаційними спорудами. Передпілля укріплень прикривала так звана горжева стіна з воротами, що об’єднувала редюїт №1 (напівкругла вежа №1) з двома круглими вежами Вежа №2 (Кругла вежа) та Вежа №3 (Прозоровська вежа)

Зіркоподібну у плані форму укріплення (т. зв. тенальної системи) складали головний вал у вигляді тенальних фронтів і центральний равелін з цегляним капоніром (не збереглися) для обстрілу зовнішніх ровів. Перед головним валом і равеліном розташовувався сухий рів, прикритий шлях з гласисом. Земляні вали заввишки бл. 10 м у чотирьох вихідних кутах мали цегляні на гранітних цоколях ескарпи (не збереглися). Під час ремонту 1852–1855 рр. внутрішні поверхні бруствера було облицьовано цеглою. Горжевий (тильний) бік укріплення складався з двох круглих і центральної напівкруглої веж-казарм, з’єднаних цегляною оборонною стіною з трьома брамами. З території укріплення у зовнішній рів вело 5 потерн (не збереглися), розташованих у кутах головного валу і біля круглих веж. Укріплення було розраховано на гарнізон чисельністю 3000 осіб, 205 гармат, 1501 рушницю. Збереглися усі три вежі (у перебудованому вигляді), частина горжевої стіни, фрагмент равелінного і значна частина головного валу (окрім північно-західного фронту), а також Тюремний замок. З 1839 р. окремі казарми укріплення використовувалися військовим госпіталем, з 1863 р. – для утримання в’язнів, 1868–1877 рр.– розміщення військововиправної роти. Після 1897 р. пристосовано під склади, бійниці зовнішніх фасадів веж замінено вікнами.

У радянський час в приміщеннях Васильківського укріплення розміщувалися військові об’єкти. Зараз в приміщеннях колишніх редюїту №1 та Прозоровської вежі розміщено військову частину Внутрішніх військ. З 1950–1960-х рр. територія укріплення, його гласис та еспланади забудовуються.

Джерела

  • Київ. Енциклопедичний довідник
  • Рибаков М. О. . Невідомі та маловідомі сторінки історії Києва. Київ: «КИЙ», 1997 – С. 109-110
  • Трегубова Т. А. К истории развитияПечерска в Киеве // Строительство и архитектура. – 1979. – №6

Посилання


Особисті інструменти

Матеріал з WWW Енциклопедія Києва