Відмінності між версіями «Андріївський узвіз»

Матеріал з WWW Енциклопедія Києва
Перейти до навігаціїПерейти до пошуку
м (дати, пусті строки, категорії вниз)
м (дати, пусті строки, категорії вниз)
Рядок 8: Рядок 8:
 
Пролягає від [[Контрактова площа|Контрактової площі]] до [[Володимирська вулиця|Володимирської вулиці]] та [[Десятинна вулиця|Десятинної вулиці]]. Верхня частина Андріївського узвозу виникла на шляху, який вже за часів Київської Русі зв`язував Старий Київ (Гору) із [[Поділ|Подолом]], пролягаючи між Андріївською (Уздихальницею) та [[Замкова гора|Замковою]] (Хоревицею, Старокиївською горою, згодом Киселівкою) горами. За доби середньовіччя відгалуження Андріївського узвозу було прокладено і до замку на горі Киселівка. У [[1711]] за наказом тодішнього київського губернатора проїзд між Замковою та Андріївською горами було розширено, і він став придатним для користування не лише для пішоходів і вершників, а і для проїзду запряжених кіньми й волами возів. Назву узвіз одержав, імовірно, у 18 ст. від [[Андріївська церква|Андріївської церкви]] (збудована у [[1744]] — [[1754]], арх. В.Растреллі). У [[1920]] перейменований на вул. [[Лівер Георгій Вікторович|Г. В. Лівера]]. У [[1944]] було прийнято рішення про повернення йому історичної назви; у [[1957]] — прийнято повторне рішення. До Андріївського узвозу прилучаються: вулиці [[Покровська вулиця|Покровська]] — [[Боричів Тік вулиця|Боричів Тік]] — [[Фролівська вулиця|Фролівська]] і [[Воздвиженська вулиця|Воздвиженська]].  
 
Пролягає від [[Контрактова площа|Контрактової площі]] до [[Володимирська вулиця|Володимирської вулиці]] та [[Десятинна вулиця|Десятинної вулиці]]. Верхня частина Андріївського узвозу виникла на шляху, який вже за часів Київської Русі зв`язував Старий Київ (Гору) із [[Поділ|Подолом]], пролягаючи між Андріївською (Уздихальницею) та [[Замкова гора|Замковою]] (Хоревицею, Старокиївською горою, згодом Киселівкою) горами. За доби середньовіччя відгалуження Андріївського узвозу було прокладено і до замку на горі Киселівка. У [[1711]] за наказом тодішнього київського губернатора проїзд між Замковою та Андріївською горами було розширено, і він став придатним для користування не лише для пішоходів і вершників, а і для проїзду запряжених кіньми й волами возів. Назву узвіз одержав, імовірно, у 18 ст. від [[Андріївська церква|Андріївської церкви]] (збудована у [[1744]] — [[1754]], арх. В.Растреллі). У [[1920]] перейменований на вул. [[Лівер Георгій Вікторович|Г. В. Лівера]]. У [[1944]] було прийнято рішення про повернення йому історичної назви; у [[1957]] — прийнято повторне рішення. До Андріївського узвозу прилучаються: вулиці [[Покровська вулиця|Покровська]] — [[Боричів Тік вулиця|Боричів Тік]] — [[Фролівська вулиця|Фролівська]] і [[Воздвиженська вулиця|Воздвиженська]].  
  
Існує легенда, відповідно до котрої місце, де тепер тече Дніпро, було морем. Коли [[Андрій Первозванний|св. Андрій]] прийшов у Київ і побудував на горі, де зараз стоїть [[Андріївська церква|Андріївська церква]], хрест, то все море спливло униз. Але деяка частина його залишилася і сховалася під Андріївською горою. Коли пізніше тут побудували церкву, то під престолом відкрилася криниця. В Андріївской церкві нема дзвонів, тому що, за легендою, при першому ж ударі вода прокинулася б і залила не тільки Київ, але і все Лівобірежжя.
+
Існує легенда, відповідно до котрої місце, де тепер тече Дніпро, було морем. Коли [[Андрій Первозванний|св. Андрій]] прийшов у Київ і побудував на горі, де зараз стоїть [[Андріївська церква]], хрест, то все море спливло униз. Але деяка частина його залишилася і сховалася під Андріївською горою. Коли пізніше тут побудували церкву, то під престолом відкрилася криниця. В Андріївской церкві нема дзвонів, тому що, за легендою, при першому ж ударі вода прокинулася б і залила не тільки Київ, але і все Лівобірежжя.
  
 
Основна забудова вулиці виконана в 90-х рр. 19-го ст. і на початку 20 ст. Нині, відтворений у стародавньому виді, узвіз — це місце виставки-продажу живопису і виробів народної творчості під відкритим небом. Андріївський узвіз називають київським Монмартром. У будь-який день, у будь-яку погоду ви завжди побачите тут декілька художників, що демонструють свої роботи, зразки прикладного мистецтва — прикраси, посуд із скла і керамики, кумедні фігурки з дерева, іграшки, медалі, монети і багато чого іншого. Тут також виступають співаки й артисти. На Андріївському узвозі багато невеликих барів і кафе, де можна відпочити.  
 
Основна забудова вулиці виконана в 90-х рр. 19-го ст. і на початку 20 ст. Нині, відтворений у стародавньому виді, узвіз — це місце виставки-продажу живопису і виробів народної творчості під відкритим небом. Андріївський узвіз називають київським Монмартром. У будь-який день, у будь-яку погоду ви завжди побачите тут декілька художників, що демонструють свої роботи, зразки прикладного мистецтва — прикраси, посуд із скла і керамики, кумедні фігурки з дерева, іграшки, медалі, монети і багато чого іншого. Тут також виступають співаки й артисти. На Андріївському узвозі багато невеликих барів і кафе, де можна відпочити.  
Рядок 14: Рядок 14:
 
На узозі панує атмосфера міста кінця 19 — початку 20 ст. Вулиця славиться тим, що у будинку №13 жив письменник [[Булгаков Михайло Опанасович|М. О. Булгаков]], автор романів "Біла гвардія", "Дні Турбиних". У цьому будинку розташовано музей Булгакова. На Андріївському узвозі також функціонує унікальний музей однієї вулиці. У ньому показано історію Андріївського узвоза у картинах, фотографіях та інших речах від давнини до наших часів. Вздовж усієї вулиці багато картинних галерей, художніх салонів. У затишному парку нижче церкви ви можете побачити скульптури Івана Кавалерідзе.
 
На узозі панує атмосфера міста кінця 19 — початку 20 ст. Вулиця славиться тим, що у будинку №13 жив письменник [[Булгаков Михайло Опанасович|М. О. Булгаков]], автор романів "Біла гвардія", "Дні Турбиних". У цьому будинку розташовано музей Булгакова. На Андріївському узвозі також функціонує унікальний музей однієї вулиці. У ньому показано історію Андріївського узвоза у картинах, фотографіях та інших речах від давнини до наших часів. Вздовж усієї вулиці багато картинних галерей, художніх салонів. У затишному парку нижче церкви ви можете побачити скульптури Івана Кавалерідзе.
  
{{places}}[[Поділ|Поділ]].
+
{{places}}[[Поділ]].
 
{{metros}}[[Золоті Ворота (станція метро)|Золоті Ворота]], [[Контрактова Площа (станція метро)|Контрактова Площа]], [[Майдан Незалежності (станція метро)|Майдан Незалежності]].
 
{{metros}}[[Золоті Ворота (станція метро)|Золоті Ворота]], [[Контрактова Площа (станція метро)|Контрактова Площа]], [[Майдан Незалежності (станція метро)|Майдан Незалежності]].
  

Версія за 17:34, 22 листопада 2005

День Києва на узвозі

Пролягає від Контрактової площі до Володимирської вулиці та Десятинної вулиці. Верхня частина Андріївського узвозу виникла на шляху, який вже за часів Київської Русі зв`язував Старий Київ (Гору) із Подолом, пролягаючи між Андріївською (Уздихальницею) та Замковою (Хоревицею, Старокиївською горою, згодом Киселівкою) горами. За доби середньовіччя відгалуження Андріївського узвозу було прокладено і до замку на горі Киселівка. У 1711 за наказом тодішнього київського губернатора проїзд між Замковою та Андріївською горами було розширено, і він став придатним для користування не лише для пішоходів і вершників, а і для проїзду запряжених кіньми й волами возів. Назву узвіз одержав, імовірно, у 18 ст. від Андріївської церкви (збудована у 17441754, арх. В.Растреллі). У 1920 перейменований на вул. Г. В. Лівера. У 1944 було прийнято рішення про повернення йому історичної назви; у 1957 — прийнято повторне рішення. До Андріївського узвозу прилучаються: вулиці ПокровськаБоричів ТікФролівська і Воздвиженська.

Існує легенда, відповідно до котрої місце, де тепер тече Дніпро, було морем. Коли св. Андрій прийшов у Київ і побудував на горі, де зараз стоїть Андріївська церква, хрест, то все море спливло униз. Але деяка частина його залишилася і сховалася під Андріївською горою. Коли пізніше тут побудували церкву, то під престолом відкрилася криниця. В Андріївской церкві нема дзвонів, тому що, за легендою, при першому ж ударі вода прокинулася б і залила не тільки Київ, але і все Лівобірежжя.

Основна забудова вулиці виконана в 90-х рр. 19-го ст. і на початку 20 ст. Нині, відтворений у стародавньому виді, узвіз — це місце виставки-продажу живопису і виробів народної творчості під відкритим небом. Андріївський узвіз називають київським Монмартром. У будь-який день, у будь-яку погоду ви завжди побачите тут декілька художників, що демонструють свої роботи, зразки прикладного мистецтва — прикраси, посуд із скла і керамики, кумедні фігурки з дерева, іграшки, медалі, монети і багато чого іншого. Тут також виступають співаки й артисти. На Андріївському узвозі багато невеликих барів і кафе, де можна відпочити.

На узозі панує атмосфера міста кінця 19 — початку 20 ст. Вулиця славиться тим, що у будинку №13 жив письменник М. О. Булгаков, автор романів "Біла гвардія", "Дні Турбиних". У цьому будинку розташовано музей Булгакова. На Андріївському узвозі також функціонує унікальний музей однієї вулиці. У ньому показано історію Андріївського узвоза у картинах, фотографіях та інших речах від давнини до наших часів. Вздовж усієї вулиці багато картинних галерей, художніх салонів. У затишному парку нижче церкви ви можете побачити скульптури Івана Кавалерідзе.

  Місцевість:  Поділ.   Станції метрополітену:  Золоті Ворота, Контрактова Площа, Майдан Незалежності.

Джерела