Іконников Володимир Степанович
Народився 9 грудня 1841 р. в Києві. Початкову освіту здобув удома. У 1852-1861 рр. навчався у Київському кадетському корпусі за казенний кошт. 1861-1865 рр. - студент Університету Св. Володимира, який закінчив із званням кандидата історико-філологічного факультету і був зарахований у стипендіати для приготування на професорське звання по кафедрі російської історії. 1865-1866 рр. викладав історію у Київській воєнній гімназії та історію загальної літератури у Київському інституті шляхетних дівчат. 1866-1867 рр. - приват-доцент Харківського університету. У 1867 р. працював в Одеській гімназії та у приватній жіночій гімназії міста, де викладав російську історію та словесність. В 1867 р. у Новоросійському університеті захистив дисертацію: "Максим Грек" і отримав ступінь магістра російської історії. У 1869 р. - захистив докторську дисертацію: "Опыт исследования о культурном значении Византии в русской истории". В тому ж році був обраний доцентом по кафедрі російської історії Київського університету. З 1871 р. - екстраординарний, а згодом ординарний професор Університету Св. Володимира. 1892 р. - заслужений професор університету. З 1914 р. - академік Російської АН, а з 1921 р. - академік УАН. Сорок років (1873-1913) виконував обов'язки головного редактора "Университетских известий". У 1877-1880 рр. та у 1883-1887 рр. був деканом історико-філологічного факультету Університету Св. Володимира. У 1874-1877 рр. та в 1893-1895 рр. - головою Історичного товариства Нестора-літописця; 1878-1889 рр. - завідувач Вищих жіночих курсів у Києві; 1871-1887 рр. - член Попечительної ради Київського учбового округу; 1889-1904 рр. - голова Бібліотечної комісії при Університеті; 1881-1883 рр. - членом Ради Колегії Павла Галагана; з 1904 р. - голова Тимчасової комісії для розгляду давніх актів у Києві та ін. Помер 26 листопада 1923 р. у Києві. Відзначений нагородами: Орденом св. Станіслава ІІ ст. (1871), орденом св. Анни ІІ ст. (1874), орденом св. Володимира ІІІ ст. (1886), орденом св. Станіслава І ст. (1890), орденом св. Анни І ст. (1916 р.). Наукова спадщина налічує 716 опублікованих праць.
