Ізяслав Ярославович

(відмінності між версіями)
м
 
Рядок 1: Рядок 1:
-
'''Ізяслав (Димитрій) Ярославович''', старший син [[Ярослав Мудрий|Ярослава I Мудрого]]  - великий князь київський, народився в [[1024]]. За життя батька княжив у Турові. За заповітом [[Ярослав Мудрий|Ярослава]] йому дістався київський стіл та старшинство поміж князями. Мабуть, Ізяслав не був любимим в киян. У 1068 р. половці стали грабувати Південну Русь, тоді кияни звернулися до Ізяслава  зпроханням видати їм зброю. Проте, князь не довіряючи їм відмовив. На це кияни визволили з в`язниці полоненого полоцького князя Всеслава та оголосили його своим - київським - князем. Ізяслав втік до Польщі й через сім місяців з польським військом, під керівництвом Болеслава, повернувся. Всеслав вийшов проти нього з київським ополченням, але з дороги таємно від війська збіг у Полоцьк.  
+
'''Ізяслав (Димитрій) Ярославович''', старший син [[Ярослав Мудрий|Ярослава I Мудрого]]  - великий князь київський, народився в [[1024]]. За життя батька княжив у Турові. За заповітом [[Ярослав Мудрий|Ярослава]] йому дістався київський стіл та старшинство поміж князями. Мабуть, Ізяслав не був любимим в киян. У 1068 р. половці стали грабувати Південну Русь, тоді кияни звернулися до Ізяслава  зпроханням видати їм зброю. Проте, князь не довіряючи їм відмовив. На це кияни визволили з в`язниці полоненого полоцького князя Всеслава та оголосили його своим - київським - князем. Ізяслав втік до Польщі й через сім місяців з польським військом, під керівництвом Болеслава, повернувся. Всеслав вийшов проти нього з київським ополченням, але з дороги таємно від війська збіг у Полоцьк.
 +
 
Тоді кияни звернулися до братів Ізяслава, [[Святослав Ярославович|Святослава]] та [[Всеволод Ярославович|Всеволода]], з проханням замирити їх з князем. Ізяслав, хоч й послухався братів, але послав до [[Київ|Києва]] сына [[Мстислав Ізяславович|Мстислава]], який винуватців вигнання Ізяслава перебив, частково засліпив. Мабуть тому, коли Ізяслав посварився з братом [[Святослав Ярославович|Святославом]] черниговским та останній разом з [[Всеволод Ярославович|Всеволодом]] пішов на нього, кияни не надали підтримки великому князю. Ізяслав повинен був вдруге збігти. На цей раз йому довелося шукати притулку у Німеччині в імператора Генріха IV, але імператор не зміг надати йому підтримки, не допоміг й папа Григорій VII, до якого Ізяслав посилав сина. Тільки у 1076 р., коли помер [[Святослав Ярославович|Святослав]],  який князював у [[Київ|Києві]], та його місце зайняв [[Всеволод Ярославович|Всеволод]], Ізяслав з польськими військами пішов на [[Київ|Київ]]. [[Всеволод Ярославович|Всеволод]] добровільно вступив з ним в угоду, віддав йому київський стіл, а собі взяв Чернігів. Ізяслав загинув у боротьбі з вигнанцями. Син [[Святослав Ярославович|Святослава]] [[Олег Святославович|Олег]], сын [[В`ячеслав Ярославович|В`ячеслава]] смоленского, [[Борис В`ячеславович|Борис]], які не отримали від дядів уділів, збігли у Тмутаракань, а у 1078 р. привели половців та вигнали з Чернігова [[Всеволод Ярославович|Всеволода]]. Той звернувся по допомогу до Ізяслава. Недалеко від Чернігова на Нежатіній ниві зустрілися війська Ізяслава та [[Всеволод Ярославович|Всеволода]] з військами вигнанців ([[Олег Святославович|Олега]] та [[Борис В`ячеславович|Бориса]]). Відбулася битва, у який Ізяслав загинув (3 жовтня 1078 р.). Тіло його поховано у церкві Пресвятої Богородиці.  
Тоді кияни звернулися до братів Ізяслава, [[Святослав Ярославович|Святослава]] та [[Всеволод Ярославович|Всеволода]], з проханням замирити їх з князем. Ізяслав, хоч й послухався братів, але послав до [[Київ|Києва]] сына [[Мстислав Ізяславович|Мстислава]], який винуватців вигнання Ізяслава перебив, частково засліпив. Мабуть тому, коли Ізяслав посварився з братом [[Святослав Ярославович|Святославом]] черниговским та останній разом з [[Всеволод Ярославович|Всеволодом]] пішов на нього, кияни не надали підтримки великому князю. Ізяслав повинен був вдруге збігти. На цей раз йому довелося шукати притулку у Німеччині в імператора Генріха IV, але імператор не зміг надати йому підтримки, не допоміг й папа Григорій VII, до якого Ізяслав посилав сина. Тільки у 1076 р., коли помер [[Святослав Ярославович|Святослав]],  який князював у [[Київ|Києві]], та його місце зайняв [[Всеволод Ярославович|Всеволод]], Ізяслав з польськими військами пішов на [[Київ|Київ]]. [[Всеволод Ярославович|Всеволод]] добровільно вступив з ним в угоду, віддав йому київський стіл, а собі взяв Чернігів. Ізяслав загинув у боротьбі з вигнанцями. Син [[Святослав Ярославович|Святослава]] [[Олег Святославович|Олег]], сын [[В`ячеслав Ярославович|В`ячеслава]] смоленского, [[Борис В`ячеславович|Борис]], які не отримали від дядів уділів, збігли у Тмутаракань, а у 1078 р. привели половців та вигнали з Чернігова [[Всеволод Ярославович|Всеволода]]. Той звернувся по допомогу до Ізяслава. Недалеко від Чернігова на Нежатіній ниві зустрілися війська Ізяслава та [[Всеволод Ярославович|Всеволода]] з військами вигнанців ([[Олег Святославович|Олега]] та [[Борис В`ячеславович|Бориса]]). Відбулася битва, у який Ізяслав загинув (3 жовтня 1078 р.). Тіло його поховано у церкві Пресвятої Богородиці.  

Поточна версія на 17:05, 18 жовтня 2013

Ізяслав (Димитрій) Ярославович, старший син Ярослава I Мудрого - великий князь київський, народився в 1024. За життя батька княжив у Турові. За заповітом Ярослава йому дістався київський стіл та старшинство поміж князями. Мабуть, Ізяслав не був любимим в киян. У 1068 р. половці стали грабувати Південну Русь, тоді кияни звернулися до Ізяслава зпроханням видати їм зброю. Проте, князь не довіряючи їм відмовив. На це кияни визволили з в`язниці полоненого полоцького князя Всеслава та оголосили його своим - київським - князем. Ізяслав втік до Польщі й через сім місяців з польським військом, під керівництвом Болеслава, повернувся. Всеслав вийшов проти нього з київським ополченням, але з дороги таємно від війська збіг у Полоцьк.

Тоді кияни звернулися до братів Ізяслава, Святослава та Всеволода, з проханням замирити їх з князем. Ізяслав, хоч й послухався братів, але послав до Києва сына Мстислава, який винуватців вигнання Ізяслава перебив, частково засліпив. Мабуть тому, коли Ізяслав посварився з братом Святославом черниговским та останній разом з Всеволодом пішов на нього, кияни не надали підтримки великому князю. Ізяслав повинен був вдруге збігти. На цей раз йому довелося шукати притулку у Німеччині в імператора Генріха IV, але імператор не зміг надати йому підтримки, не допоміг й папа Григорій VII, до якого Ізяслав посилав сина. Тільки у 1076 р., коли помер Святослав, який князював у Києві, та його місце зайняв Всеволод, Ізяслав з польськими військами пішов на Київ. Всеволод добровільно вступив з ним в угоду, віддав йому київський стіл, а собі взяв Чернігів. Ізяслав загинув у боротьбі з вигнанцями. Син Святослава Олег, сын В`ячеслава смоленского, Борис, які не отримали від дядів уділів, збігли у Тмутаракань, а у 1078 р. привели половців та вигнали з Чернігова Всеволода. Той звернувся по допомогу до Ізяслава. Недалеко від Чернігова на Нежатіній ниві зустрілися війська Ізяслава та Всеволода з військами вигнанців (Олега та Бориса). Відбулася битва, у який Ізяслав загинув (3 жовтня 1078 р.). Тіло його поховано у церкві Пресвятої Богородиці.

Джерела


Особисті інструменти

Матеріал з WWW Енциклопедія Києва